Сторож першого спогаду

Серцевинні гори здіймалися в небо, ніби палаци богів, створені не з каменю — а з застиглого блискавкового світла.
Струмені енергії пробігали їхніми хребтами, немов жили. Здавалося, що вони дихають.
Живі.
Старіші за сам час.

Арія підняла голову — і відчула, як холод пройшовся по хребту.

— Вони чекають на нас, — прошепотіла вона.

Каел тримав її за руку міцніше, ніж будь-коли.

— Ці гори прокидаються лише, коли хтось наближається до істини, яку не всім дано знати.

Дитина ворухнулася.

…не бійтеся…
…ми близько…
…він не бачив цього…
…ніколи…

Арія здригнулася.

— Навіть Першотворець?

Каел відповів:

— Якщо вірити легендам… це місце, куди він боявся заходити. Бо тут зберігається щось, від чого він утік, коли став тим, ким є.

Арія міцніше торкнулася живота.

Дитина відгукнулася теплим рухом.

…істина…
…початок…
…і кінець…

Вони підійшли до підніжжя найвищої гори.
Перед ними не було дверей.
Не було арки.

Тільки гладка стіна світла, що пульсувала, мов велетенське серце.

Коли Арія простягнула руку — стіна засвітилася тепліше.

Коли Каел зробив те саме — світло стало темнішим, але глибшим, сильнішим.

Стіна відреагувала на обох.

На тінь і світло.

На дві половини одного цілого.

І почала розходитися.

Прорізався прохід — вузький, але рівний, як лезо.

Каел видихнув.

— Нас впускають.

— А могли й не впустити? — Арія стиснула його пальці.

— Більшість світів відкинули б таких, як ми, — відповів він тихо. — Але цей…
пам’ятає, ким ми повинні були стати.

Арія зробила перший крок.

Прохід закрився за ними, залишивши позаду світ бурі.

Попереду ж нуртувала тиша.

Вони опинилися в тунелі, який не був тунелем.

Це було порожнє місце — без стелі, без підлоги, без повітря.

Простір складався з ниток енергії.
Срібних.
Золотих.
Чорних.
Кожна з яких тремтіла, коли вони проходили повз.

Арія торкнулася однієї.

Нитка відгукнулася, посилаючи хвилю світла по всьому простору.

— Що це? — запитала вона.

Каел вдивився вперед.

— Це пам’ять.
Нитки — спалахи подій, народження, руйнування.
Цей світ — архів того, що було створено до нас.

Дитина поворухнулася.

…назад… не дивіться…

Арія насторожилася.

— Чому?

…деякі нитки… болять…

Каел обійняв її плечі.

— Йдемо далі.

Коридор закінчився настільки раптово, що Арія ледь не зупинилася.

Перед ними відкрилася величезна зала.

Безмежна.
Грандіозна.
У центрі — кристал.
Величезний, як гора.
Чорно-білий, мов застигла гроза.

Кристал пульсував.
І кожен удар нагадував удар серця світу.

А перед ним стояла фігура.

Стара.
Довга, темна, покрита пилом часу.
Вона була схожа на людину, але нею не була.

Її очі світилися синім — холодним, далеким, мудрим.

Істота заговорила.

Голос був глибоким, як провалля між світами:

— Ви прийшли. Нарешті.

Арія відступила на крок.

Каел став перед нею, не зводячи очей із істоти.

— Хто ти?

Сторож підняв руку, і кристал позаду спалахнув.

— Я — Хранитель Першого Спогаду.
Той, хто бачив Першотворця, коли він ще не був богом.
Той, хто чув перший його брехливий шепіт.

Арія здригнулася.

— Ти знаєш правду про нього?

— Так.
І ви повинні її почути.
Бо ніхто не переможе того, чого не розуміє.

Каел стиснув кулаки.

— Говори.

Хранитель нахилив голову.

— Першотворець колись був одним із нас.
Не богом.
Не володарем.
Лише носієм рівноваги.
Йому не належала влада.
Йому була дана лише іскра, щоб підтримувати баланс.

Світ навколо здригнувся.

— Але він захотів більшого.
Він вирвав силу рівноваги.
Поглинув те, що не мав права торкатися.
І став тим, ким є тепер.
Самозваним богом.

Арії стало холодно.

Каел опустив руку на її спину, заспокоюючи.

Хранитель продовжив:

— Ваша дитина — не загроза світу.
Вона — те, що поверне рівновагу.
Але тільки якщо істина буде відкрита.
І тільки якщо батько і мати приймуть її до кінця.

Арія ковтнула.

— Чому він хоче її знищити?

— Бо вона зробить його смертним.
Бо вона забере те, що він вкрав.
Бо вона — єдина, хто може відкрити Перший Спогад.
І показати світу його справжню природу.

Дитина ворухнулася різко, наче в болі.

…він… шукає… нас…

Хранитель підняв руку.

— Тоді часу майже не лишилося.
Ви повинні побачити те, що сталося.
Перший Спогад.
Зраду, що змінила все.

Кристал почав світитися.

Каел узяв Арію за руку.

Вони вдихнули одночасно.

І світ навколо вибухнув світлом, затягуючи їх у пам’ять, яка була старішою за самі світи.