Коли світ завмирає перед бурею

Печеру огорнула густа, напружена тиша — така, що стискає груди, немов холодна долоня. Арія відчула, як у повітрі згущується щось інше: передчуття. Наближення.
Сама доля, здавалось, тримала подих.

Каел повільно підвівся з колін. Його тіні вже не просто ворушилися — вони тремтіли, мов живі створіння, що впізнали загрозу раніше за нього самого. Вони ковзали по стінах, збиралися в темні спіралі, немов намагалися захистити Арію та дитину, притискаючи їх до центру кола.

Арія торкнулася кам’яної підлоги долонею — земля була гарячою.
Не від Каела.
Не від неї.
Від нього.

Першотворець був близько.

— Ти відчула це? — тихо запитав Каел, нахиляючись до Арії.

— Відчула. Як удар у саме серце, — видихнула вона.

Дитина ворухнулася сильніше, ніби відповідаючи на те, чого ще не можна було торкнутися словами. Маленька істота, що ще навіть не побачила світ, тепер розмовляла з ними через магію, що була старшою за час.

…він шукає…
…він сердиться…
…він хоче… мене…

Арія нахилилася вперед, різко вдихнувши.

Каел одразу притис її до себе.

— Тихо. Це тільки прояв. Ти витримаєш. Ми з тобою.

Але він сам відчував інше:
дитина не просто говорила.
Вона попереджала.
Вона вже бачила те, що приховано навіть від тіней Каела.

Арія стиснула його руку.

— Ти сказав, ми будемо битися… Але проти кого? Першотворець… він же бог магії. Він же…

Каел нахилився до її вуха.

— Він — той, хто створив і мене, і тебе, і наші сили. Але навчився боятися.

Арія моргнула.

— Чому?

— Бо те, що всередині тебе, — усміхнувся він крізь темряву, — сильніше за нього.

Тіні навколо відповіли шелестом, як буря, що котиться горами.

— Спершу ти повинна відновитися, — Каел опустив долоні на її плечі. — Навіть крапля сили може вирішити все.

— У мене мало часу, — Арія заперечила, але він поклав палець їй на губи.

— У нас мало часу. Ти не одна.

Він торкнувся її чола, і тіні, як послухняні звірі, плавно перетекли з його рук у її тіло.
Не магія.
Не сила.
А — захист.
Живий темний щит, що огортав її зсередини, не дозволяючи втомі прориватися крізь страх.

Арія відчула, як тепло розтікається по грудях, розганяючи слабкість.

— Це… твої тіні?

— Тепер вони — наші, — виправив Каел, і Арія не наважилася сперечатися.

У неї вистачало слів, щоб вбити, але не вистачало сил, щоб заперечити те, що правда:
він був її стіною
а вона — його світлом.

Арія заплющила очі, намагаючись зосередитися. Руки лягли на живіт. Дитина мовчала, наче прислухалася.

— Маленька, — прошепотіла Арія, — покажи мені, що ти можеш.

І миттю печера здригнулася.

Невидима хвиля магії прокотилася камінням, змусивши навіть Каела відступити на півкроку. Тіні біля стін раптом піднялися вгору, наче їх підхопив вітер, якого не було. Світло в глибині печери затремтіло й… згасло.

Пітьма накрила їх.
Але не звичайна.

Каел торкнувся повітря і прошепотів:

— Це… її тінь?

Арія відкрила очі — і побачила, що пітьма не лякає. Навпаки — вона була теплою, ритмічною, як биття маленького серця.

…я з вами…
…не дам йому взяти… мене…

Арія впустила сльозу. Каел стиснув її плечі.

— Вона вже знає, хто її ворог, — сказав він тихо. — Вона ще не народилася, а вже обирає сторону.

Арія повільно підвела голову.

— Каеле… вона боїться?

Він не відповів одразу. Тіні скрутилися навколо його плечей, немов підказуючи йому щось мовчазне.

— Вона… не боїться, — нарешті сказав він. — Вона попереджає.

Арія здригнулася.

— Про що?

Каел глянув у темряву печери, де почав зароджуватися легкий вогняний блиск.

— Він уже тут.

Вогонь повільно наближався по тунелях, але не як напад — як кроки. Важкі, владні, ті, що не питають дозволу.

Арія стиснула руку Каела.

— Ти казав… у нас доба.

— У нього — доба.
У нас… — його голос став тінню сам по собі, — лише мить.

Перший спалах давно забутого вогню освітив вхід у печеру.

Каел розправив плечі. Його тіні виросли, наче крила, що закривали Арію.

— Тримайся за мене, — сказав він. — І не відводь погляду від нашої дитини. Вона — ключ.

Арія підвела голову.

— Ключ до чого?

Каел усміхнувся найтемнішою, найчеснішою усмішкою, яку вона коли-небудь бачила.

— До того, що цей світ виживе.

Вогонь за межами печери зірвався вгору.

Першотворець стояв у тіні входу.

І війна почалася.

 ще до її зачаття?