Першотворець тіней

Земля під ногами здригнулася так різко, що мох під Арією ніби підскочив.
Камені навколо більше не просто пульсували — вони кричали.
Без голосу.
Без звуку.

Їхнє світло мерехтіло червоно-білими спалахами, що били по очах, по серці, по магії.

Каел інстинктивно закрив Арію тілом.

— Не дивися йому в очі, — прошепотів він.
Голос був хрипким, обірваним.
— Ніколи не дивися.

— Хто він? — Арія ледве переводила подих.

Каел не відповів.
Він дивився вперед — туди, де тіні почали розступатися, немов хтось розривав їх зсередини.

Ніби темрява втомилася бути тінню… і вирішила стати живою.

Повітря зім’ялося й вигнулося.
Мов сама реальність не витримала ваги того, що наближалося.

Тіні Першоджерела впали навколішки — або те, що можна було назвати колінами.
Вони тремтіли.
Тіні, які ніколи не знали страху.

Каел прошепотів крізь стиснуті зуби:

— Він… прийшов.

Арія відчула холод у грудях.
Дитина затремтіла всередині неї — не від страху, а від чужої сили, що торкнулася її, як холодний подих.

І тоді він з’явився.

З темряви — одна постать.
Висока.
Струнка.
Рухи плавні, ніби він не ступав землею, а просто змінював місце свого існування.

Його обличчя було людським.
Занадто людським.
Гострі вилиці, чорні пасма волосся, що падали на лоб.

Та очі…

Очі були двома проваллями, в яких не було нічого.
Ні світла.
Ні відбиття.
Ні життя.

Тільки тиша.

І сила, що ламає світ.

— Каеле Дрейвене, — сказав він, і святилище затремтіло від цих слів.
Голос не лунав — він існував у повітрі, як частина магії.
— Ти прийшов у моє коло без дозволу.

Каел стояв рівно, але його руки тремтіли.

— Я не належу тобі, — сказав він.

— Ти належиш тіням. А тіні — мені.

Арія відчула, як щось стискає її горло.
Каел зробив крок назад — ближче до неї.

Першотворець Тіней перевів погляд на Арію.
Його очі затрималися на її животі.

І вперше на його обличчі з’явилася емоція.
Дуже слабка.
Дуже небезпечна.

Захоплення.

— Життя всередині тебе… неможливе, — тихо сказав він. — І саме тому… воно потрібне мені.

Каел різко закрив її собою.

— НЕ СМІЙ!!!

Першотворець не ворухнувся.
Навіть не кліпнув.

— Ти віддав частини своєї душі, щоб існувати, Каеле. Я дав тобі силу. Я дав тобі тіні. Я дав тобі життя, коли ти не повинен був жити.
Пауза.
— І тепер ти хочеш забрати від мене те, що належить мені від народження?

Каел загарчав.

— Вона не твоя.
— Дитина не твоя.
— І ти не зможеш забрати їх.

Першотворець підняв руку.

Ледве.

Тінь Каела зірвалася з-під ніг і…
впала плазом перед ним.

Арія скрикнула.

Каел заточився на коліна — ніби втратив частину себе.

— Н-не…
Його голос зірвався.
— Аріє… тікай…

Першотворець нахилив голову.

— Він не може тебе захистити, — сказав він рівним, спокійним голосом.
— Бо він всього лиш… мій уламок.

Арія відчула, як сльози наповнюють очі.

— Це не правда…
Її голос був слабким, але злість палала в ній.
— Він не належить тобі. Він — не тінь. Він…

Першотворець раптом опинився перед нею за один крок.
Ніхто не побачив руху.
Навіть Каел.

Його обличчя було дуже близько.
Небезпечно близько.

— Він — моє творіння, — прошепотів він.
— Але дитина… дитина є злом між світлом і темрявою.
Пауза.
— І я не дозволю, щоб вона народилася без мене.

Його рука потягнулася до її живота.

Арія спробувала відступити, але він тримав її силою, яка перевершувала будь-яку магію, яку вона знала.

— НЕ ТОРКАЙСЯ ЇЇ!!! — закричала вона.

Першотворець не реагував.

Його пальці були за півдюйма від її шкіри.

І тоді…

Дитина всередині Арії заговорила вдруге.

…прибрати руку…

Першотворець різко зупинився.
Його тіло завмерло — так, ніби час зупинився.

…він нас не отримає…

Першотворець повільно повернув обличчя до Арії.
Але говорив… не з нею.

— Це… не може бути…
Його голос уперше здригнувся.

Тіні відступили на крок.
Першоджерело тіней — боїться?

— Дитя…
Його голос став порожнім.
— Ти прокинулося?

Арія трималася за живіт так міцно, що пальці побіліли.
Тепло в ній росло.
Ставала сила.
Зростала.

…не чіпай маму…

Першотворець відступив.
Різко.
Немов хтось ударив його невидимою силою.

— Це… неможливо.
Його очі вперше розширилися.
— Немовля не повинно говорити.
Пауза.
— Не повинно мати свою волю.
Пауза довша.
— Не повинно мати СИЛУ.

Каел підняв голову.
Його голос був хрипом:

— Ти створив тіні…
— А вона — створить світло.

Першотворець тіней підняв руку — на цей раз тремтячою.

— Це дитя… загроза рівновазі.

— НІ, — Арія закричала.
Її голос злився з голосом дитини:
…вони — моя сім’я…

Першотворець зупинився.
І тоді сказав:

— Якщо ця дитина народиться…
Голос став глухим.
— Світ розколеться.
— Місяць згасне.
— Вогонь і тінь зійдуться в одному тілі.

Він підняв очі на Арію.

— Її смерть — єдиний порятунок.

Каел закричав, рвонув вперед, але тіні схопили його.
Арія притиснула руки до живота, затуляючи дитину.

…мама… тримайся… я з тобою…

І в цю саму мить…

Першотворець підняв обидві руки, темрява згустилася…

…і він рушив до них.

Для того, щоб забрати ненароджене дитя.