Розділ 14 А двері то не прості!

Розділ 14 А двері то не прості!

 Арес здивовано розглядав колишнього бранця горгів. Невисокого зросту, гостроухий і лупоокий, з темно-зеленою шкірою і невеликим волосяним покривом на голові. Кирпатий ніс з ніздрями, що стирчать назовні. Рот був прихований пов'язкою-кляпом, однак, син короля-перевертня знав, що той наповнювали дрібні гострі зубки.

- Мішкен! - Відразу ж дізнався він брака, який заманив його з друзями в пастку три дні тому.

- Мішкен? – Здивований погляд Ютіаса, почав переходити з бранця на юного учня і назад. Нарешті він згадав, де він чув це ім'я. – Це що, той хробак, який завів вас у пастку, влаштовану його дружками!?

- Не хробак, а брак. - Обурено поправив його пройдисвіт, який відразу ж скористався тим, що Гаперіан стяг пов'язку з його рота.

 Уловивши суть, Краніос нівно блиснув очима на брака.

- Так це, означає, що ти притягнув сюди цих горгів!

- Вони, мене змусили! – Почав захищати себе Мішкен. – Вони, таке збиралися зі  мною зробити….! Якби мені не вдалося переконати їх у тому, що я знаю, де знаходиться усипальниця «ПершогоБілого Дракона»… Ви навіть не уявляєте, чого я встиг надивитись у їхньому таборі! Мене тепер до кінця моїх днів мучитимуть кошмари.

- Ти просто постарайся рідше дивитися на своє відображення у дзеркалі. - Не втримавшись від жарту, порадив Краніос. – Тоді й кошмари не мучитимуть.

 Гнівно блиснувши очима на гігант, брак, хижо вишкірив свої маленькі гострі зубки.

- Якби я не був зараз пов'язаний, то ти пошкодував би про свої слова.

 Почувши загрозу дістаючого йому всього лише до пояса бранця, Краніос підняв сокиру, та одним швидким рухом, перерізав мотузки, що стягували того.

- Ну, давай комашка, змуси мене пошкодувати!

 Як досвідчений маніпулятор та аферист, брак отримав те, чого й домагався… Тепер він буввільний від своїх пут і ніщо його більше тут не тримало.

- Спасибі йолоп, що звільнив мене. - Вискалювавшись у переможній посмішці, Мішкен швидко замахав крилами, став стрімко підніматися в гору.

- Може, скажімо, йому про Маруса? – Спокійно спостерігаючи за спробою втечі брака, поцікавився Ютіас у Гаперіана, який стояв поряд з ним і спокійно спостерігав за спробою втечі.

- Думаю, не варто. – Хитро посміхнувся командир корпусу «Дракон». - Нехай Марус теж повеселиться.

 Крижаний дракон, що спокійно сидів на вершині величезного валуна, хижо спостерігав за браком, який злітав прямо до нього. Мішкен навіть і не думав дивитися в гору, зосередивши всю свою увагу на обдурених ним людях.

- Краще спускайся. – Порадив втікачеві Гаперіан.

- А ти спробуй, змусити мене спуститися! - Почуваючись уже в повній безпеці, брак знущально показав язик. У цей момент над його головою пролунало тихе грізне гарчання.

 Хлоп! І оглушений ударом крила дракона брак, каменем звалився вниз, впавши прямо на те місце, звідки кілька секунд тому почалася його втеча.

- Сподіваюся, він живий, адже можливо, що він має у своєму розпорядженні корисну для нас інформацію? – Занепокоївся Ютіас наближаючись до Мішкена, який лежав без жодних ознак життя.

- Та що ця комашка може знати? - За обуреним тоном Краніоса було ясно, що гігант був злий на брака за те, що той спробував його обдурити. - Я думаю, від нього більше користі буде як їжа для дракона. Пропоную, поки  його м'ясо не зіпсувалося, згодувати його Марусу.

- Не треба мене нікому згодовувати! – Раптом розплющивши очі, обурився   пройдисвіт. - Від мене більше користі, як від джерела інформації, ніж від їжі!

– Значить, живий. – Засмутився Краніос раптовим воскресінням брака.

 Вирішивши  більше не зв'язуватися з гігантом, який і справді міг  прихлопнути його як якусь комашку, Мішкен вдався до вже перевіреного варіанту.

- Арес, друже мій, як же я радий тебе знову бачити! Дивлюся, ти вирішив скористатися наданою мною інформацією про місце знаходження усипальниці. Навіть нових  друзів сюди привів.

- Та й ти, дивлюся, вирішив скористатися своєю інформацією і теж, привів до усипальниці своїх «друзів». - Не втримався Арес від незадоволеного зауваження, при цьому його погляд пробігся по мертвих горгах, що валялися навколо.

 Задоволений словами свого учня, наставник Бою посміхнувся краєм рота. Але, крім нього, більше нікому не було весело. Особливо Краніосу, який почув, зроблену браком заяву.

- Взагалі то, ви могли б сказати мені і дякую.

- За що це? – Обурився гігант від такого нахабства Мішкена.

- А хоча б за те, що завдяки мені, горгі зробили за вас всю важку роботу. - Став спокійно пояснювати пройдисвіт. - Вони розтягли всі валуни, і звільнили вхід до усипальниці.

- Майже звільнили. - Поправив його Ютіас, вказавши рукою на останній, найбільший валун під горою.

 Зрозумівши, що зараз заявить хитрий брак, Краніос поспішив його попередити.

- Тільки здумай сказати, що це ми, самі винні, бо не дали горгам закінчити їхню роботу.

 По хитрій морді Мішкена, було ясно, що саме так він і думав, але попередження гіганта змусило його промовчати.

– До речі, де карта? - Ютіас не просто так цікавився картою, на якій позначалося місцезнаходження усипальниці. Він знав зі слів Ареса, що крім малюнків там були ще й написи. Ці написи й цікавили зараз молодшого чарівника.

 Зрозумівши, про яку карту йшлося, брак винувато знизавши плечима, розвів у сторони лапи.

- У мене її немає. Карту забрав собі король Фарог. Уявляєте, цей горг уміє читати давні мови! Куди взагалі котиться цей світ!? Горгі, взагалі не вміють читати! Та в них більше від звірів, ніж від створінь, що мислять і говорять!

 Вислухавши обурення Мішкена, Ютіас вирішив повернутись до питання значущості для них брака.

- Скажи нам краще, Мішкен, чому нам таки не згодувати тебе прямо зараз дракону? Адже карти в тебе немає, де знаходитьсь усипальниця, ми й так уже знаємо. Чим ти можеш нам стати в нагоді?