Розділ 11 Фарог.

Розділ 11 Фарог.

 Горг, що вийшов з тунелю, був один.На відміну від інших своїх одноплемінників, які проникали до нього в монастирський підвал, він поводився підозріло спокійно і впевнено.

 Юперіус одразу звернув увагу на цього нового супротивника, одягненого в прекрасні обладунки Підгірського королівства. За багатством і красою, ці обладунки нічим не поступалися знаменитим бойовим обладункам командира корпусу «Дракон». Одне вже це вказувало на те, що горг був не просто рядовим солдатом або навіть офіцером, а був кимось дуже значущим в армії противника.

 Навідміну від наставника Бою, Ютіас відразу ж атакував закутого в чудовий обладунок супротивника, кинутими в того лезами. І чому йому було цього не зробити, якщо горг у цей момент був прекрасною мішенню, яка спокійно стояла на одному місці.

  Уважно оглядаючи нагромадження тіл мертвих побратимів, що валялися навколо, горг не звертав більше ні на що уваги. Але, як виявилося, це було зовсім не так…

 З неймовірною швидкістю лапи горга скинулися вгору, схопивши при цьому леза, що летіли йому в шию та обличчя. Миттю погляд жовтих звіриних очей перемістився з трупів на молодшого чарівника.

 Як і зазвичай, після вчиненого кидка лез, Ютіас розраховував повернути їх відразу назад до себе за допомогою ланцюжка, який міцно стискав в руках. Але неймовірної сили ривок горга за спійманий ним разом із лезами ланцюг, кинув молодшого чарівника, який не очікував нічого подібного, прямо на невдало атакованого ним супротивника.

 Горг зустрів підлітавшого до нього Ютіаса, прямим ударом ноги, який відкинув молодшого чарівника на добрий десяток метрів назад.

- Ти хто такий? - Приміряючись до горга, який спрямував на нього, як і раніше лякаюче спокійний погляд жовтих очей, невдоволено поцікавився Юперіус.

- Мене звуть - Фарог. - Хижко усміхнувшись, горг оголив свої довгі ікла. – Король Фарог!

- Так це означає, ти затіяв все це! – Невдоволено примружився наставник Бою. Він ніяк не міг зрозуміти такої впевненої поведінки горга. Схоже, на того не справили жодного враження всі ці трупи його одноплемінників. Невже цей Фарог був настільки впевнений у своїх силах і вміннях бійця? Хоча те, що він щойно зробив з Ютіасом, вказувало саме на це.

- Ну, і як, ви оцінили мою геніальність!?

 Наставника Бою вже починала дратувати ця самовпевненість горга. Можливо, задум цього короля Фарога і справді був непоганий, але зараз, він зробив свій найбільший прорахунок у всьому цьому геніальному задумі. Сунувся практично поодинці проти найкращих бійців Атлантиди.

- Якщо чесно, я й не розраховував на таку удачу, зустріти вас усіх тут, в одному місці. - Задоволена усмішка Фарога, показувала, що король горгів… і справді вважав саме так, як і казав. – Тільки я ніяк не можу вирішити. Пограти мені з вами трошки, чи одразу вбити?

- Пограй краще з цим! - Не стримавшись, Юперіус завдав стрімкого колючого удару списом Фарогу в морду.

 Без жодного видимого зусилля, голова Фарога блискавично відхилилася вбік, так що наконечник списа пронизав тільки порожнечу. Не зволікаючи, наставник Бою відразу повів лезом слідом за противником, який пішов з лінії  його атаки, спробувавши розсікти тому горло. І знову атака припала до порожнечі. З неймовірною швидкістю король горгів в останню мить встиг відхилитися назад.

 Такої швидкості пересування, Юперіусу до цього моменту ще ні в кого не доводилося бачити!

– Схоже, ти зробив вибір за мене. - Хижий оскал Фарога не віщував нічого хорошого. – Значить, пограємось!

 Немов лопаті вітряка, спис у руках наставника Бою, закружляло з жахливою швидкістю. Удари змінювалися один за одним. Колючий удар гострим наконечником, і відразу ж рубаючий удар широким наконечником. Швидкий перехід на підсікаючий удар. Після цього, знову колючий удар. І так безперервним потоком. Удар за ударом.

 Тієї кількості ударів, які Юперіус встиг завдати у своїй атаці на Фарога, завжди вистачало, на те, щоб вразити як мінімум дюжину супротивників. Але королю горгів, здавалося, все було байдуже. Наставнику Бою жодного разу не вдалося дістати свого супротивника, який випереджав його у своїх діях буквально на секунду. Однак цієї секунди з головою вистачало, щоб ухилятися або стрімко зміщуватися вбік від наконечників списа, що розсікають зі свистом повітря.

 Було просто незбагненним, щоб хтось міг рухатися з такою швидкістю та сприйнятливістю! За все своє життя Юперіус жодного разу не зустрічав нікого, хто був би здатен на таке. Адже він був знайомий з більшістю найкращих майстрів бойових мистецтв Атлантиди. Причому не просто був знайомий, а проти багатьох із них проводив поєдинки. І було не зрозуміло, звідки раптом узявся цей король Фарог з його неймовірною майстерністю? Адже десь мав він навчатися і тренуватися? Тільки де й у кого?

 У своїх одноплемінників горгів? Це - навряд. Адже у горгів ніколи не було своїх шкіл навчання бойовому мистецтву, як і не було своїх майстрів. Можливо, звісно, ​​що існує якийсь давній бойовий стиль єдиноборств горгів, про який ніхто нічого не знає…?

 Навіть посиливши свою атаку ударами ніг, Юперіусу ніяк не вдавалося дістати супротивника, який ніби передбачав кожну його дію. Єдине чого він досяг, так це змусив Фарога почати проводити блокування.

- Мені нудно! - Несподівано, гнівно гаркнув Фарог, заблокувавши закутим у броню передпліччям, удар списа наставника Бою. Наступної секунди його нога вдарила в бік Юперіуса, відкинувши того назад.

  У цей момент якраз звільнилися Краніос і Гамеріан, які нарешті покінчили з останніми ворожими важкими піхотинцями.

- Ви чого це розвалилися? – Невдоволено глянувши на друзів, які валялися, на підлозі, поцікавився Краніос. – Знайшли час для відпочинку! - Нарешті він побачив Фарога. - Що, лише один у вас залишився! Ну, цей, мій!

 Юперіус і Ютіас хотіли попередити друга, що цей горг не такий і простий, але не встигли цього зробити. Краніос дуже швидко підскочив до Фарога, завдавши при цьому удару своєї сокирою.