Розділ 9 Командир корпусу "Дракон".

Розділ 9. Командир корпусу «Дракон».

  Першим ділом Гаперіан вирішив розібратися з ворожими катапультами, які в цей момент дали новий залп, видавши тим самим своє місце розташування.

 Шість вогняних снарядів мчали до своїх цілей. П'ять снарядів у бік монастиря Стихій, і один снаряд до бойового корабля Краніоса, що продовжував неконтрольовано дрейфувати в потоках вітру. Команда «Грифону», саме так називався корабель, намагалася встановити нові вітрила замість згорілих, розраховуючи за допомогою їх повернути своєму судну рухливість та маневреність.

 Гаперіана дивувало, як могли лише одним попаданням вогняного снаряда, пошкодити добре захищений бойовий корабель? Під час боїв, кораблі такого класу могли витримувати по кілька десятків влучень снарядів, а тут вистачило одного влучення у борт? Схоже, причина втрати «Грифону» здатності рухатися була зовсім не в пошкодженні енергетичного накопичувача, адже судно продовжувало перебувати в повітрі і не падало. Можливо, щось трапилося з майстром Вітру, який відповідав за все, що було пов'язане з польотами корабля? Якщо це було так, то виходило, що вони з Краніосом мали рацію, коли пропонували збільшити на повітряних суднах кількість майстрів Вітру, які обслуговували енергетичні накопичувачі. Але кожного разу їхні пропозиції відкидалися казначействами, які вважали, що вони не мають зайвих коштів, щоб оплачувати платню майстрам Вітру, які додатково будуть наймаютися на бойові судна.

 Гаперіан прийняв тверде рішення, що коли все закінчиться, і з цією несподіваною загрозою буде покінчено, він обов'язково досягне того, щоб на кожному бойовому судні в команді був не один майстер Вітру, а двоє чи краще, одразу троє майстрів Вітру. Гаразд, зараз в об'єднаних в один дружній союз шести королівствах - Лемійському, Дусгатському, Южанському, Берильському, Підгірному та Темнійському королівствах панував мир. У всякому разі… панував до цього дня. Але не варто було забувати про далеку країну Карінбію, звідки вже давно надходили тривожні донесення від розвідників та шпигунів, що знаходилися там. Та й у мирі Земля постійно доводилося бути у підвищеній бойовій готовності. Тож треба було думати про покращення боєздатності армії зараз, у відносно мирний час, а не робити це похапцем, уже в розпал війни.

 Направивши Маруса до розташованої зліва низини, в якій ховалася батарея ворожих катапульт, командир корпусу «Дракон» почав потроху перекачувати в себе з релікту Вогню, що знаходився при ньому, енергію для майбутнього удару. Як досвідчений воїн і майстер стихій, ветеран багатьох воєн та битв, Гаперіна чудово знав, що йому слід було зараз робити.

 По-перше: для майбутніх енергетичних ударів, потрібно було намагатися використовувати тільки енергію, що витягується з енергетичних накопичувачів, що знаходилися при ньому.

 По-друге: Коли енергетичні накопичувачі спорожніють, якщо є така можливість, починати тягнути енергію із природних джерел довкола.

 І, по-третє: Якщо довкола не виявиться достатньо потужних природних джерел енергії, тільки тоді можна починати використовувати енергію свого внутрішнього сховища.

 Більшість новачків забувають про ці правила у своєму першому бою. І цей їхній перший бій, для багатьох з них ставає і останнім. Потрібно було вміти завжди оцінювати ситуацію швидко, ясно і головне – обачливо. Хороший воїн завжди прораховував свої кроки і дії. Він міг бачити і передбачати одразу кілька варіантів розвитку подій. На кожен із можливих варіантів у нього мав бути вже розроблений план дій.

  Гаперіан відчув, як і Марус почав накопичувати енергію для удару. Наїзник-воїн та його Крижаний дракон діяли дружно та злагоджено, як один живий організм. Встановлений між ними зв'язок Мозкової енергії, дозволяв їм розуміти один одного. Але, оскільки мозок дракона був набагато примітивнішим за людський мозок, і відповідно енергетично слабший, то, як і було заведено в природі, слабкий підкорявся сильному. Величезний і жахливий дракон підкорявся наїзнику-воїну.

 Щоб керувати своїм драконом, Гаперіану не потрібно було віддавати голосові команди або використовувати якісь механічні пристрої. Варто було тільки подумати, чого ти хочеш, при цьому енергетично передавши це дракону, і той одразу це робив.

 Зазвичай, зв'язок між наїзником і його драконом підтримувався на відстані сто-двісті метрів. Все залежало від того, наскільки був енергетично сильний вершник. Гаперіан же зміг розширити можливості свого енергетичного зв'язку з Марусом до кількох кілометрів. Саме завдяки цьому енергетичному зв'язку командир корпусу «Дракон» і зміг терміново викликати назад до монастиря Стихій свого Крижаного дракона, якого він відправив полювати на далекі засніжені вершини північного Тангійського хребта.

 Чудово знаючи, скільки потрібно часу на перезарядку великих далекобійних катапульт, Гаперіан впевнено спрямував Маруса вниз, не побоюючись, що їх зустрінуть випущеними в них снарядами. Через густу рослинність у низині, з висоти ніяк не вдавалося розглянути ворожу батарею. Краще й безпечніше, звичайно, було завдати удару з висоти, залишаючись у недосяжності від стріл і списів, але бити наосліп, не бачачи мети, Гаперіан не збирався. Для такої розкоші в нього не було з собою достатньої кількості енергетичних накопичувачів, бо прилетів він у Тангійські гори зовсім не на війну, а на турнір, і екіпірування було у нього відповідним. Добре хоч для того, щоб справити належний ефект на оточуючих, він одягнув на себе і Маруса бойові обладунки, та й решта його бойової зброї, завжди і скрізь була при ньому. У піхвах за спиною висів полуторний меч, тонке гостре лезо якого запросто розсікало будь-який обладунок, якщо звичайно він не був зроблений у Підгірному королівстві, де виготовлялися найкращі обладунки та зброя на всій Атлантиді. Вся зброя та обладунки командира корпусу «Дракон» були зроблені саме майстрами Підгірського королівства.

 З лівого боку до сідла був прикріплений середніх розмірів овальний щит, здатний витримувати удари як зброї, так і різні енергетичні удари. Скільки разів Гаперіану в битвах доводилося ховатися за цим щитом від ударів енергії Вогню, Води, Землі, Каміння, Повітря і кілька разів навіть від ударів Крижаної енергії… Характер в Маруса був ще той! І коли тільки починав встановлюватись енергетичний зв'язок між командиром корпусу «Дракон» та його Крижаним драконом, той, не бажаючи підкорятися, кілька разів спробував дати відсіч.