Розділ 8 Горгі атакують.

Розділ 8 Горгі атакують.

- А вони не надто молоді для такого змагання? - За трохи стурбованим голосом Гаперіана, було незрозуміло, що саме він мав на увазі, спостерігаючи за учнями першого ступеня навчання, які стали підніматися канатами до корабля. Чи були ці хвилювання з приводу безпеки дітей, чи його турбувало… чи зможуть вони фізично піднятися канатами до корабля?

- Майстрам-старійшинам видніше. – Спокійно знизав могутніми плечима Краніос. - У цьому підйомі немає нічого складного. Мої солдати роблять це постійно як обов'язкову вправу для зміцнення сили та витривалості.

 Почувши подібну заяву, Гаперіан нагадав, про упущення, яке той допустив.

- Ти не забув, що то ще діти, а не підготовлені солдати.

- Та більшість із цих дітей, запросто обставлять багатьох так званих підготовлених солдатів! – Хижо посміхнувся гігант.

- А ти чого мовчиш, Юперіус?

 Звернення до нього Гаперіана відірвало наставника Бою від спостереження за поєдинками, що відбувалися на майданчику праворуч.

– Тут немає дітей. – Спокійно пояснив Юперіус. – Той, хто переступив поріг шкіл Бойової Досконалості, перестає бути будь-ким, крім учня. І не мені вам нагадувати, що учень, наскільки він не був би молодий, це вже воїн і майбутній майстер стихій. Можливо ще слабкий фізично, ще погано опанувавший навички бою і володіння енергії стихій, але, незважаючи на все це – воїн!

- Тоді, скажи мені, друг мій, хто на твою думку, першим із цих воїнів, дістанеться корабля? – Питання Краніоса було зрозумілим, адже він встиг зробити з Гаперіаном ставку на переможця.

- Найсильніший і найвитриваліший. - Все, зрозумівши, посміхнувся наставник Бою.

- Ну, тут ти, не правий. - Теж не втримався від усмішки Краніос. –Адже я залишився тут, з вами.

 Почувши, ким себе вважає гігант, Гаперіан, закочувавши очі під лоб, заперечливо захитав головою. Але, схоже, Краніос говорив серйозно.

- Ви, що мені не вірите? – Обурився він. – Та я щодня роблю такий підйом на корабель! І нікому ще не вдалося мене випередити!

- Адже зрозуміло, що нікому не хочеться заробити від тебе по шиї. - Все пояснив Гаперіан.

- Добре! Не хотілося мені тебе соромити перед учнями, але ти, сам напросився.

 Почувши слова гіганта, наставник Бою миттєво напружився, готовий будь-якої миті втрутитися і розняти друзів. Але Краніос мав зовсім інше на увазі...

- Якщо ви обидва такі впевнені в собі, то я пропоную вам, разом зі мною зробити підйом канатами на корабель. От і подивимося, хто будить першим?

- Ви точно впевнені, що ми вже як років двадцять тому закінчили своє навчання у монастирі Стихій? - Наставнику Бою не сподобалося, що Краніос знову, як і в роки їх навчання, в суперечку, що виникала між ним і Гаперіаном, втягував і його. – Якщо вам так хочеться полазити канатом, то вперед. І нема чого мене втягувати в це.

- Невже наш друг Юперіус почав старіти? – Хоч гігант і звертався безпосередньо до Гаперіана, наставнику Бою було чудово зрозуміло, що той його провокує, намагаючись змусити взяти участь у їхній черговій суперечці.

- На кого хто з вас поставив? - Юперіус вирішив зайти з іншого боку.

– Я на Вольгара. – Вибір Краніоса був очевидним. Будучи сам володарем масивної м'язистої фігури і відповідно - неймовірної сили, він зробив свою ставку на сильного на вигляд світловолосого кріпака з Храму Сили.

– А я на твого Ареса. - Посміхнувся Гаперіан. – Є в ньому щось таке… Та й Марусу, схоже, він до вподоби.

- Ти чув! – Не втримався від усмішки гігант. - За нього зробив вибір його дракон!

- Давайте так. - Швидко перейшов до справи Юперіус, поки між його друзями знову не почалася суперечка. - Якщо переможе Вольгар, я з вами теж лізтиму канатами. Ну а якщо Арес переможе, то ви полізете без мене.

- Я, згоден. - Відразу ж дав свою згоду Краніос, подумки вже вітаючи себе, що йому так легко вдалося затягнути в їхнє змагання і Юперіуса. Гігант був на всі сто впевнений, що Вольгар першим дістанеться корабля.

- А на кого ти, сам ставиш, Юперіус? - Хитро примружився, запідозривши якийсь каверз Гаперіан.

- Ні на кого, а на що. - Поправив його наставник Бою. - На розум і хитрість.

- Адже Ютіас не бере участі у змаганні? — Обличчя Краніоса було настільки правдоподібно здивоване, коли він подивився на Чарівників, що стояли за тридцять метрів від них, що якби Юперіус і Гаперіан не знали так добре свого друга, то прийняли б це здивування за правду.

- Ти довго збираєшся злитися на Ютіаса? - Відразу все зрозумів Юперіус, теж подивившись на наймолодшого з Чарівників.

 Високий і худорлявий, але при цьому широкоплечий Ютіас стояв спиною до своїх друзів. У всякому разі, друзями вони були десять років, які навчалися разом у монастирі Стихій. Але після закінчення навчання, кожен із них пішов своїм шляхом. Шлях Ютіаса привів його до продовження навчання у Чарівників. Точніше, це самі Чарівники покликали здатного до оволодіння різними стихіями учня, до себе вчитися.

 Для Краніоса, який розраховував, що Ютіас разом з ним піде служити офіцером у війська, рішення друга присвятити себе лише оволодінню енергіями різних стихій, було рівносильним зраді. Добре б тому погано давалося навчання бойовими мистецтвами, але ж він був у четвірці кращих бійців їхньої групи!

 Краніос, Юперіус, Гаперіан та Ютіас – їх знали всі! Вони були найкращими бійцями на кожному турнірі! Їхні імена вимовляли з гордістю, заздрістю та страхом! В залежності від того, хто вимовляв.

 Навіть через двадцять років Краніос не міг зрозуміти, як можна було проміняти бойове мистецтво на енергії стихій?!

- Тільки не кажи, що ти так і не привітав Ютіаса з наданим йому званням Чарівника? – Здивовано підняв брови Юперіус.

- Не було часу та можливості. - Було видно, що гіганту була неприємна ця розмова. - Ви ж знаєте, що я велику частину часу проводжу у світі Земля.