Розділ 7 Напад.

Розділ 7 Напад.

 Десять метрів. Рівно стільки треба було піднятися канатом до пов'язаної на ньому жовтої стрічки, використовуючи для підйому одні тільки руки.

 Коли було дано команду починати, п'ятеро учнів, що брали участь у цьому змаганні, стрибнули на свої канати, ставши швидко перебираючи по них руками, підніматися вгору. З легкістю і спритністью мавп, діти швидко дісталися своїх жовтих стрічок. Тепер можна було підключати ноги.

 Всі п'ятеро робили підйом практично з однаковою швидкістю, але Гармена, все ж таки, трохи випереджала своїх супротивників. Хоча було чудово видно, що Аресу не становило великих проблем триматися майже врівень з юною ельфінянкою.

 Чим вище піднімалися учні, тим більше починали розгойдуватися канати, якими відбувалися підйоми. Тож ставало все важче і важче зберігати взятий темп. Кожен неакуратний рух, розгойдував канати ще більше, тож, періодично вони вже починали стукати один об одного. Цим і вирішили скористатися супротивники Ареса. А Гармена спонукала їх до цих активних дій проти сина короля-перевертня…

 Бачачи, що Арес піднімається з нею практично врівень, не виявляючи при цьому жодних ознак втоми, Гармена, почекавши момент, коли їхні канати зблизилися, завдала удару ногою. Проте внаслідок цього удару вийшло зовсім не те, на що розраховувала підступна учениця Гаю Дусгаток.

 Замість того, щоб відкинути від себе Ареса, в якого і припав удар ногою, ельфінянка сама відлетіла назад зі своїм канатом. Завдаючи свого удару, вона не врахувала того, що син короля-перевертня був важчий за неї. Але частково, атака Гармени, все-таки, принесла свої результати, так як канат її противника з монастиря Стихій став розгойдуватися трохи більше ніж до цього, ще більше ускладнюючи його підйом.

 Наслідуючи приклад Гармени, Вольгар спеціально хитнувшись на своєму канаті, змусив той наблизитися до каната Ареса. На відміну від ельфінянки, світловолосий кріпак із Храму Сили атакував сина короля-перевертня відразу всією вагою свого тіла.

 Від зіткнення, що відбулося, Ареса мало не скинуло з каната. Але завдяки тому, що він зісковзнув униз на пару метрів, йому пощастило уникнути атаки Геракана, який вирішив приєднатися до нападу.

 Отримавши призначений Аресу удар ногами від Геракана, Вольгар відлетів на своєму канаті на кілька метрів назад.

 Подивившись нагору, Арес встиг помітити, як на гарному личку Гармени промайнула задоволена посмішка. Юна учениця Гаю Дусгаток досягла чого хотіла: зіштовхнула один з одним своїх супротивників. Але залишався ще Тарбіян із Обителі Мудрості.

 Схоже, Обитель Мудрості справді наділяла своїх учнів більшою мудрістю, ніж це робили в інших школах Бойової Досконалості. Не піддавшись пориву і бажанню, теж атакувати Ареса, Тарбіян продовжив подальший підйом канатом. І тепер він випереджав своїх противників метрів на десять, ставши на даний момент лідером у змаганні.

 Залишивши Ареса у спокої, Вольгар і Геракан стали швидко знову повзти вгору канатами слідом за Гарменою, яка намагалася наздогнати Тарбіяна. Але син короля-перевертня не збирався так просто відпускати своїх кривдників, яких слід було покарати за їхню підлу атаку на нього. Але, для початку слід їх було наздогнати, а вже потім зводити рахунки.

 Швидкість, з якою Арес здійснював свій підйом, дозволила йому буквально за п'ять секунд наздогнати Вольгара з Гераканом. Разом з тим, як він порівнявся зі своїми кривдниками, до нього раптом дійшло, що він здійснював свій підйом канатом, набагато швидше за них…

 Ось, як їм можна було помститися! Виграти ці змагання! Обігнати всіх, і першим вилізти на корабель!

 Ось чому Гармена так з ним вчинила! Вона ж його… просто боялася! Схоже, це була не якась прихована, особиста неприязнь до нього. Просто ельфінянка бачила в ньому головного суперника, і вирішила позбутися його.

 Розлючене гарчання залишених тепер позаду Вольгара і Геракана, доставило Аресу стільки задоволення, так що не утримавшись, він кинув униз переможний погляд на своїх суперників. До чого ж було приємно побачити на їхніх обличчях крім злості, ще й вираз відчаю.

 Так, його кривдники зрозуміли, що програли, і нічого вже не можуть з цим вдіяти. Звичайно, було шкода, що до них так і не дійшло, що в їхньому програші булла винна Гармена, яка зуміла так вміло ними маніпулювати. Але, це вже їхнє лихо і недогляд наставників.

 Як же Арес був зараз вдячний наставнику Бою, за дане їм попередження з приводу учениць Гаю Дусгаток та їхніх маніпуляцій.

- Даремно посміхаєшся, тобі від нас не втекти! – Гнівно прогарчав загрозу Вольгар.

 Тільки тепер Арес зрозумів, що подивившись на противників, що програвали, він не втримався від переможної посмішки, яка і розлютила світловолосого кріпака. Але це, зараз мало хвилювало сина короля-перевертня, бо в цей момент його увагу привернув якийсь незрозумілий рух серед дерев на схилах найближчих до монастиря гір…

 Через рясно листя було практично нічого до ладу не видно, але склалося таке враження, що там унизу, на всьому просторі, яке встиг за секунду охопити його погляд, хтось рухався в напрямку монастиря Стихій.

 Займатися з'ясуваннями з приводу побаченого, не було часу, бо треба було ще встигнути випередити Гармену та Тарбіяна. Адже вони встигли відірватися від нього десь метрів на двадцять. Так що слід було поспішити, якщо він збирався виграти в цьому змаганні. Адже він збирався виграти!

 Не звертаючи уваги на канат, що разгойдався з боку в бік, Арес з усією максимально можливою швидкістю ліз нагору, намагаючись при цьому не думати про висоту, на якій він зараз знаходився. Але про це йому нагадав птах, що раптом пролетів прямо повз його обличчя, зачепивши його своїм крилом.

 Рефлекс, що спрацював, змусив юного учня монастиря Стихій відсахнутися назад від «небезпеки», за яку його натреноване око й мозок, який отримав візуальний контакт, прийняли птаха, що майже врізався в нього.