Розділ 17 Навчання та спостереження.

Глава 17 Навчання та спостереження.

 Рухатися безшумно у Юперіуса виходило дуже і дуже добре. Під час полювання, в яких він постійно брав участь, коли потрібно було поповнити м'ясні запаси в монастирі, йому навіть вдавалося невиявленим підібратися мало не на відстань витягнутої руки до тварини.

 Звичайно, у такому зближенні з об'єктом полювання не було жодної потреби. Але використовувати відпрацювання безшумного пересування як чергове для себе тренування, наставник Бою упустити не міг. Адже, як свідчило одне з головних монастирських правил – все, що не робилося, мало йти на підвищення та покращення навичок у бойових мистецтвах.

 І було все одно, що ти робив. Лазив по горах, полював, плавав, збирав ягоди, коріння, тренувався чи навіть просто дихав.

 З кожної своєї дії необхідно було максимально отримати для себе користь. Всі ці дії мали допомагати рухатися далі на шляху свого розвитку.

 І тепер для Юперіуса було найголовнішим і першорядним завданням підвищити на наймаксимальний рівень здатність Ареса до виживання.

 І для досягнення цієї мети він готовий був піти на все і зробити все, для цього необхідне.

 Тож зараз, наставник Бою, немов на полюванні, в передсвітанковій темряві, безшумно крався до сплячого біля багаття хлопчика.

 Він навіть підходив до нього з підвітряного боку, щоб лишитися непоміченим. Адже чудовий звірячий нюх сина короля-перевертня міг виявити його навіть уві сні.

 Зі свого місця молодший чарівник з цікавістю спостерігав, чим же цього разу закінчиться спроба його друга застати їхнього юного учня зненацька.

 Про себе Ютіас посміхнувшись, подумав, як вони з Юперіусом пішли, виявляється недалеко від Краніоса і Гаперіана. Адже вони, як і їхні друзі, знов уклали між собою парі.

 Юперіус поставив на те, що цього разу він зможе застати Ареса зненацька, і хлопчик не встигне вчасно зреагувати на його раптову атаку. Ютіас же, само собою, поставив на зворотне.

 Як приз, у випадки своєї перемоги, наставник Бою отримував додаткові дві години на тренування з Аресом. Ну а у разі перемоги молодшого чарівника, той отримував повне право на своє втручання у тренувальний процес друга.

 На яке саме втручання Ютіас не став уточнювати. Втім, як і Юперіус не став цього робити. Адже він повністю був упевнений у своїй перемозі. Та й як було бути не впевненим у цьому, якщо вже ближче до вечора, хлопчисько буквально валився з ніг від втоми, після влаштованого йому протягом дня випробування Міцность Духу та тренувань із тепер його особистими, персональними вчителями.

 Адже Ютіас, після тренування з наставником Бою, продовжив, у прямому розумінні цього слова, прямо катувати Ареса в різних енергетичних застосуваннях енергії стихії Води та Повітря.

 Отже, зараз, дитячий організм на всю намагався відновиться під час сну, і навряд чи був здатний на прийняття стрімких дій. Адже наскільки б себе не показував син короля-перевертня неймовірно здатним оволодіти бойовими мистецтвами, йому було ще далеко до справжніх майстрів.

 Він тільки-но почав усьому вчитися і все осягати. Його розум і тіло тільки почали ставати міцнішими і витривалішими. Але не на стільки, щоб вже почати вчасно, самостійно відновлюватися до наступних, що все продовжували зростати та ускладнюватись, випробуванням та тренуванням.

 Арес і справді в цей досвітній час був занурений у глибокий сон відновлення. У сон без сновидінь. Коли, здається, що твої очі тільки заплющились, а через секунду вже розплющилися. І виявляється, що між цією швидкоплинною для тебе миттю, минуло кілька годин уві сні.

 Однак був той, кому сон не був потрібен. Той, для кого сон був бездарною тратою часу. Адже за весь той час, який було витрачено на сон, його посудина могла ще більше фізично зміцніти, і вирости у своїй майстерності в бойових мистецтвах.

 Якби його воля, то Акхали взагалі не давав би Аресу спати.

 Тренування і лише тренування. Ось чим повинен був весь час займатися хлопчик. А не бездарно витрачати, чи не третину свого існування, на якусь бездіяльність у вигляді сну.

 Але, на жаль, Акхали чудово розумів, що його посудина не може поки що обходитися без сну. І ключове тут слово було, «поки що». Адже як тільки Акхали повністю візьме під свій контроль свій посуд - більше цьому тілу сон не буде потрібен.

 Адже молодший чарівник сам того не розумів, що своїм навчанням Ареса, він набагато ближче наближав Акхали до того заповітної мети. Особливо новий майбутній день мав значно цьому посприяти.

 Адже від Акхали не вислизнуло, як після закінчення вчорашнього свого заняття з Аресом, Ютіас промовився в розмові з Юперіусом, що хотів би навчити сина короля-перевертня миттєвого накачування енергії з подальшим її так само миттєвим використанням. Причому, щоб усе це, молодий учень проробляв несвідомо. Абстрактний у цей момент як фізично, так і емоційно психологічно.

 Одним словом, повністю сконцентрований у цей момент як фізично, так і всіма своїми почуттями на якомусь певному занятті.

 Звичайно, наставник Бою не надав словам друга особливого значення. Адже не завжди можна було зрозуміти, що мав на увазі під своїми словами молодший чарівник.

 А ось Акхали, одразу все зрозумів. І затіяне між друзями нове парі було, ох як йому зрозуміло. Адже він знав, що задумав молодший чарівник.

 Тому Акхали збирався зробити все необхідне, щоб парі виграв саме молодший чарівник.

 Немов сторожовий пес, Акхали був на варті всю ніч. І коли наставник Бою безшумною ходою рушив до його сплячої без задніх ніг судини, він був готовий.

 Готовий підняти на сполох.

 Але він не розраховував, що за всім уважно спостерігатиме молодший чарівник. Який, своїм чіпким скануючим поглядом, внутрішнього і звичайного зору, що швидко змінюється, пильно спостерігав за тим, що відбувається.

 І це було для Акхали зовсім не добре. Адже хоч якось проявити себе під таким пильним наглядом з боку молодшого чарівника, було йому величезним, недозволяючим ризиком.