Розділ 15 Міцність Духу.

Розділ 15 Міцність Духу.

 Цього разу Ареса розбудив запах свіжоприготованої їжі. Буквально вдаривши своїми розбурхашими почуття ароматами в ніс, цей запах змусив хлопчика прокидаючись облизнутися.

 Розплющивши очі, син короля-перевертня побачив наставника Бою, що стояв над ним.

 Невже час повернувся назад і все повторювалося?

 Але слава богам, цього разу в руках наставника Бою була не жердина, а всього лише тарілка з паруючою, неймовірно пахнучою їжею.

- Неймовірно! – Долинув від багаття вражений голос молодшого чарівника. - Ти мав рацію Юперіус. Його розбудив запах їжі, навіть на відстані за кілька метрів!

 Простягнувши тарілку з їжею Аресу, наставник Бою, досить підморгнув йому. Здавалося, у нього гарний настрій.

 Тільки чому?

- Наступного разу я не буду з тобою сперечатися. - Став все проясняти молодший чарівник. Трохи скривджено, він невдоволено подивився на друга, що продовжував, підозріло посміхатися. — Адже ти, напевно, за ці три роки встиг добре вивчити звички Ареса. Але парі є парі. І ти виграв. Так що у тебе є ще додаткові дві години, для тренування Ареса.

 Тепер, усе стало, ясно. Ці, два великих, сильних і потужних майстри бойових мистецтв, як малі діти, уклали між собою парі! Парі на нього – на Ареса! А якщо бути точним, то на те – розбудить його запах приготованої їжі, чи ні?

 І тепер було невідомо, чи добре, було те, що це парі виграв наставник Бою? Адже разом з парі він виграв і, дві додаткові години на тренування з його скромною дев'ятирічною персоною. Чи краще б виграв молодший чарівник?

 Але, схоже, від нього самого вже нічого не залежало. Він і так уже зробив, що зміг. А точніше, це зробив його звіриний нюх. Головне, щоб тепер протягом двох додаткових тренувальних годин з наставником Бою, не повторився весь той ранковий жах, який йому довелося пережити. І просто вижити! Адже в Ареса чомусь залишився такий неприємний післясмак після того тренування…

 Начебто він побував буквально на самому порозі смерті.

- Їж. - Наставник Бою не хотів даремно втрачати жодної хвилини, що була в їх розпорядженні. – Якщо не хочеш цього робити, під час тренування.

 Зрозумівши, що наставник не жартує, і запросто почне тренування прямо під час їжі, Арес став швидко поглинати їжу.

 Зараз, він, як ніколи був схожий на маленького голодного вовченя. Вовченя, який, майже не розжовуючи, жадібно ковтав, судячи з запахів, що дурманять уяву, смачну їжу.

 Тільки в своєму поспіху, Арес не помічав ні смаку їжі, ні те, що вона була дуже гаряча.

— Ну, ти й чудовисько! - Не втримався від докору другові молодший чарівник. - Дав би хлопчику нормально прожувати їжу.

- Хоро… - Юперіус так і не договорив, вражено дивлячись на порожню тарілку в руках Ареса. Адже він буквально на пару секунд відвернувся до Ютіаса.

 Не утримавшись, Арес голосно й досить відригнув. Тепер він був ситий. Завдяки настоянці молодшого чарівника, який добре відпочив і виспався.

 Тож тепер він готовий був тренуватися.

- У здоровому тілі, здоровий дух.

 Наставник хлопчика з розумінням кивнув головою, почувши цю відрижку, яка прозвучала цілком по-дорослому.

– Тільки без сюрпризів. - Поспішно попередив Ютіас. – Не забувай, що за дві години, він мій.

- Ображаєш. - Юперіус спробував зробити невинне обличчя, але строгий погляд друга, не давав йому забути, про влаштований ним ранковий сюрприз. Яким виявилося смертельно небезпечне випробування Міцність Духу. - Які ще можуть бути сюрпризи? Коли хотілося б закінчити вже розпочате.

 Останні слова друга зовсім не сподобалися молодшому чарівнику. Невже Юперіус вирішив...

 Несподівано, з неймовірною швидкістю, що Арес навіть не встиг нічого зрозуміти, наставник Бою вихопив з рук хлопця порожню тарілку і кинув її молодшому чарівнику.

- Не погано. Виявляється, ти ще можеш щось.

 Скупа похвала, більше схожа на дружню підначку, адресувалася Ютіасу.

 Той, навіть не змінюючи своєї пози, не поворухнувши жодним пальцем, не повернувши навіть голову, легко зупинив енергією Повітря, що літала в нього тарілку. Яка, вже за секунду, плавно опустилася до решти порожнього посуду.

- Не думав, що я ще так молодо виглядаю, що ти переплутав мене з Аресом. - Наливаючи собі в піалу, з чайника, що висів над багаттям, ароматний трав'яний настій, Ютіас скромно посміхнувся.

 Ареса ж поки хвилювало тільки одне питання, що виникло в нього.

- "Як у молодшого чарівника виходить, відразу, одночасно робити стільки справ?"

 І це питання виникло в нього після того, як він звернув увагу на те, що весь цей час чайник над багаттям висів завдяки енергії Повітря.

 Ні тобі жерди на встромлених у землю рогатих розпірках. Ні триноги. Жодного іншого пристосування.

 Чайник висів у повітрі над багаттям усю цю годину, тільки завдяки енергії Повітря! Адже при цьому молодший чарівник робив ще й інші справи. Їв, розмовляв, зупинив тарілку, що стрімко полетіла в нього.

  Але відповідь на це питання була до банальності проста. Адже все це проробляв один із Чарівників! Найсильніших і найдосвідченіших майстрів бойових мистецтв, і майстрів різних Стихій на Атлантиді!

 А для Чарівників, як правило, практично не було нічого неможливого.

 Та вони за бажання могли відкривати просторові портали та портали між світами! Так що те, що зараз бачив Арес, і те, чим він захоплювався, було для Чарівників, що є дрібницею.

 Але, проте... як же він, теж хотів, коли-небудь, теж так уміти.

- За що? – Арес здивовано глянув на наставника Бою. Незрозуміло як, і звідки, в його руках була його жердина. Якою він і вдарив щойно замисленого на секунду учня.

 Замість відповіді, Юперіус завдав нового удару. Цього разу син короля-перевертня встиг зреагувати та відхилитися убік.