Розділ 13 Вчитися скрізь, вчитися завжди.

Розділ 13 Вчитися скрізь, вчитися завжди.

 Незважаючи на цілий день, проведений у сідлі, Арес не відчував жодної втоми. Ну, хіба що нудьгу.

 Спокійна хода коней дозволяла милуватися прекрасними краєвидами, що розкинулися навколо. Те, що вони не сильно поспішали, давало їм можливість не гнати їхніх їздових тварин стрімголов.

 Лише через десять днів мала відбутися зустріч із рештою членів загону – Гаперіаном і Краніосом. І за запевненнями Ютіаса, щоб дістатися від монастиря Стихій до місця зустрічі, необхідно було провести в дорозі не більше восьми днів. Так що цей запас у два дні, і дозволяв Аресу, наставнику Бою та молодшому чарівнику, їхати спокійно, не сильно поганяючи коней.

 Торговий тракт, яким рухався їхній маленький загін, тягнувся від монастиря Стихій через Тангійські гори, прямісінько до Берильського королівства. Де упирався у прикордонний форт-фортецю під назвою «Накінечник».

 Саме в цьому форті і мала відбутися зустріч. Зустріч та возз'єднання п'ятьох володарів Рун Тіла, які належали колись тотему Білого Дракона.

 Щоразу, коли його погляд падав на молодшого чарівника, Арес ставив питання.

 Що штовхнуло того на прийняття несподіваного рішення, поспішно виїжджати в дорогу? Адже спочатку планувалося виїжджати десь через тиждень.

 Нікому, нічого не пояснюючи, Ютіас просто взяв і поставив Ареса та Юперіуса перед фактом.

«- З ранку виїжджаємо».

 Спочатку Арес не надав значення слову «виїжджаємо». Але коли наступного ранку біля головної монастирської брами він побачив трьох запряжених коней, на одному з яких сидів молодший чарівник, він не втримався від того, щоб не подивитися на всі боки.

- Тільки не кажи, що ти намагаєшся знайти натовп тих, хто проводжує тебе. – Посміхнувся Ютіас, не зрозумівши істину причини пошуку юного учня.

- Ми що й справді поїдемо на звичайних конях? – Не втримався від запитання Арес. Як ні як, він таки був ще дев'ятирічним хлопчиськом. А в цьому віці, як правило, що думаєш, те й кажеш. Це пізніше, у міру дорослішання, і набуття навичок обману, хитрості, спритності, ну або тактовності та передбачливості, починаєш обмірковувати кожне слово, що вимовляється.

 У цей момент до них підійшли наставник Бою та Великий Майстер Стихій. Побачивши непорозуміння на обличчі друга, Юперіус, який чудово чув питання юного учня, все пояснив Ютіасу.

- Наш юний супутник, схоже, не очікував, що могутні Чарівники як засіб пересування теж іноді використовують звичайних коней.

- Значить, ти про це. - Посміхаючись, Ютіас оглянув підготовлених для подорожі коней. - Тільки не ображайся Арес, але зараз ти мені нагадав Краніос.

 Арес незрозуміло дивився на молодшого чарівника. Як взагалі можна було ображатися на те, що тебе порівнювали з одним із найбільших героїв Атлантида, легендарним командувачем Краніосом. Та таким порівнянням можна було лише пишатися!

- Той теж завжди чекає від нас, Чарівників, помпезної появи як мінімум із просторового порталу. – Продовжив пояснювати молодший чарівник. - Ну, або що ми прискачемо на єдинорозі, або прилетимо на пегасі.

 Помітивши, як почав губити блиск захоплення погляд хлопчика, наставник Бою поспішив дещо йому пояснити.

- Як ти знаєш, у Тангійських горах не водяться ні єдинороги, ні пегаси. Та й у наших монастирських стайнях ні тих, ні інших немає.

 Те, що Юперіус нічого не сказав з приводу просторового порталу, пояснювалося тим, що він просто не ліз туди, в чому особисто не розбирався. І якщо Ютіас не став використовувати для їхнього переміщення просторовий портал, значить, на те були свої причини.

 Про себе ж Арес подумав, що справді добре, що тут немає натовпу тих, хто проводжав. Особливо четвірки його найкращих друзів. Тим більше, що він покидав монастир у таємниці, не попередивши нікого з них про свій від'їзд.

 Молодший чарівник і Великий Майстер Стихій суворо наказали йому зберігати все в таємниці. Тож довелося мовчати. Причому не просто мовчати, а ще й безсовісно збрехати друзям. Збрехати, дивлячись прямо тим у вічі. Адже коли ввечері вони вп'ятеро повернулися до кімнати, яку вони займали, Зевіус, Магніус, Пікролій і Бівальф буквально засипали його всілякими питаннями.

 І довелося дати їм обіцянку, що на всі ці питання він відповість вранці. Дякувати богам, що ніхто з хлопчиків не став уточнювати в нього – вранці якого дня будуть дано відповіді?

 Тож формально, він нікого не обдурив. І цю обіцянку виконає ... в ранок одного з днів, що знову настали, коли доля буде прихильною, і вони знову зустрінуться.

 Арес навіть скривився, уявивши, скільки ж буде лайки та невдоволення з боку друзів, коли вони дізнаються про його від'їзд. І до їх численних питань додадуться нові питання. Одним з яких буде питання – куди поїхав Арес?

 Але це вже буде проблема Великого Майстра Стихія, відповідати на це питання. У всякому разі, він запевнив Ареса, що зможе, не розкриваючи справжніх причин, все пояснити його друзям. Та й до того ж, за два місяці, вони по-кожному, всі мали зустрітися. Зустрітися на турнірі між школами Бойової Досконалості, в якому від групи «Спадкоємець» мала брати участь їхня нерозлучна п'ятірка. Ну, чи майже нерозлучна. Адже зараз Аресу довелося покинути своїх друзів.

 Було якось дивним і незручним, що за весь день, що вони провели в дорозі, наставник Бою та молодший чарівник перекинулися буквально парою слів. Адже вони були колись найкращими друзями, і їм було про що поговорити.

 Та якби тут, зараз з Аресом, був хтось із його друзів, що залишилися в монастирі, вони б розмовляли не змовкаючи. Говорячи буквально про все й одразу. Адже так швидше і непомітніше минає час у дорозі.

 А син короля-перевертня вже починав нудьгувати. Дійшло навіть до того, що він навіть спробував поринути прямо на ходу в медитацію. Але натомість мало не заснув і не вивалився з сідла.

 Коли вже потихеньку стало вечоріти, було вирішено готуватися до ночівлі. Ось тут Ареса і чекав приготований для нього молодшим чарівником сюрприз.