Розділ 11 Переконатися, що готовий.

Розділ 11 Переконатися, що готовий.

 Арес не очікував, що його поєдинок з Кербером та Єхідою принесе йому стільки слави та популярності в монастирі Стихій. Всі, кого він зустрічав, на своєму шляху, вітали його схвальними посмішками та дружніми кивками голів. Причому це стосувалося не лише учнів, а й наставників.

 Навіть вічно похмурий наставник Вогню зійшов до скупого вітального кивка голови. Відзначивши тим самим заслугу юного учня, що проходив повз, котрий  зумів захистити честь їхньої школи Бойової Досконалості.

 Але найзахопленіші та найбурхливіші привітання, чекали на Ареса по поверненню до групи «Спадкоємець». Куди він, до речі, зараз, і прямував.

 Проте, сам син короля-перевертня не почував себе переможцем. Адже якби не допущене Кербером порушення правил поєдинку, то ще невідомо чим би все закінчилося.

 Можливо, йому б і вдалося здолати кузена. Але це можливо? А ось Єхіда, що приєдналася до поєдинку, зводила всі шанси на перемогу, до великого, і дуже великого питання.

 Арес і сам не розумів, що сталося, а головне, як йому взагалі вдалося зуміти протриматися якийсь час проти двох таких сильних і досвідчених противників. Саме протриматись. Адже тільки варто було б Керберу та Єхиді включити голови, змінивши тактику ведення бою, і тоді…

 Тож сам Арес чесно вважав, що йому дуже пощастило. Пощастило завдяки порушенню правила Кербером стати переможцем у цьому поєдинку.

 Але все-таки він не міг збагнути одного. А саме того, що будь-який з учнів його групи або навіть учень старшого ступеня навчання, опинись у цьому поєдинку на його місці… Навряд чи взагалі зміг би протриматися так довго, проти атак двох таких сильних і досвідчених бійців, як Кербер і Єхіда.

- А ось і наш чемпіон! - Радісний крик Зевіуса, вивів Ареса з його роздумів. Син короля-перевертня навіть не помітив, як встиг дістатися до учнів групи «Спадкоємець», які займалися вечірньою розтяжкою на березі озера.

 Наставник Вітру невдоволено похитав головою, зиркнувши при цьому на Зевіуса, який порушив його медитацію. Хоча насправді, якби він сам не обірвав спеціально своєї медитації, то навряд чи учневі це було під силу зробити.

 Просто старець був трохи здивований тим, що після такого серйозного поєдинку, Арес так швидко знову повернувся до занять. Адже навіть не май той жодних серйозних ушкоджень, то лікарі все одно протримали б його у себе, як мінімум до ранку.

 Не варто забувати, чиїм сином був цей хлопчик. І про здоров'я спадкоємця трону Темнійського королівства слід було добре дбати. Адже краще зайвий раз перестрахуватися, ніж потім тримати всій школі відповідь перед королем-перевертнем, якщо не дай боги щось трапитися з його сином.

- Що тебе вже відпустив лікар? - Знову заплющивши очі, поцікавився наставник Вітру.

- Великий Майстер Стихій та молодший чарівник Ютіас, дозволили мені повернутися до групи та приступити до занять.

 Наставник Вітру постарався нічого не дивуватися. Тим більше, почувши про дозвіл молодшого чарівника. Тепер йому стало зрозуміло, куди поділися страшні синці з рук хлопчаки. Втім, інших синців і садна на його тілі більше не було видно. Та й залишені на боці пазурами подряпини, що встигли повністю затягнутися, вже практично ставши невидимими.

 Схоже, тут не обійшлося без втручання молодшого чарівника. Було ясно, завдяки кому Арес тепер знову перебував у чудовій фізичній та енергетичній формі.

 Незважаючи на заплющені очі, старий внутрішнім зором чудово бачив енергетичні потоки, що буквально вирували в його юному учні. А ось Зевіус, який порушив тренувальну гармонію, розслабився, втративши контроль над потоками своєї енергії. І тепер, замість того, щоб розтягуючи зв'язки ніг омивати свої нижні меридіани енергетичними потоками, син правителя Темних лісів не бажаючи того, різко обірвав зв'язок із невидимими простого ока цілющими потоками.

 Стогін Зевіуса, що відчув раптово біль у зв'язках ніг, що розтягуються, показав, що учень за свій промах, отримав негайне покарання. Покарання, влаштоване йому, його організмом.

- Якщо ще хтось із вас порушить тишу, - Наставник Вітра говорив, не розплющуючи очей. Говорив тихо, але при цьому, незважаючи на спокійну, умиротворену інтонацію, його слова ніяк не можна було прийняти за прохання. Це був справжнісінький, не терплячий заперечень наказ і загроза одночасно. – то наступне заняття усієї вашої групи пройде на плато Вітрів. – Здавалося б, у цій загрозі не було нічого лякаючого для учнів, які опанували енергію Вітру. Тепер, коли вони навчилися користуватися цією енергією, що пронизували до кісток вітри, що бушували на плато Вітрів, , були їм не страшні. Але, наступні слова старого, змусили всіх мимоволі пом'якнути від спогадів. - І я подивлюся, як ви протримаєтеся там два дні, не використовуючи енергію Вітру.

 А це вже було серйозно! Дуже й дуже серйозно! Та за ці два дні вони запросто могли замерзнути там на смерть. Звісно, ​​навряд чи наставник Вітру доведе до такого. Але сильно помучитися та постраждати доведеться однозначно.

 Миттєво у всіх бажаючих поговорити з Аресом, зникло якесь бажання. У всякому разі, поки відбувалося заняття з наставників Вітру з розтяжки.

 А сам Арес був би не проти, якби взагалі жодних розмов з приводу поєдинку та його відвідування кабінету Великого Майстра Стихій, не піднімалося. Адже йому не хотілося дурити своїх друзів. Приховуючи від них правду.

 Але й сказати цю правду він, їм не міг. Адже то був не його секрет. Та й до того ж, інформація, яку він мав, окрім знань, несла з собою смертельну небезпеку для кожного, хто пізнавав правду.

 Та за таку інформацію легко могли викрасти, катувати та вбити. І такої смертельної небезпеки, син короля-перевертня не збирався наражати своїх друзів.

 Так що єдиний спосіб захистити їх від усього цього було брехати. Саме брехати. Адже просте мовчання та відмовки його друзів не влаштують.