Розділ 8 Час розпочинати поєдинок.

Глава 8 Час розпочинати поєдинок.

 - Що скаже Опівнічний генерал із приводу побаченого щойно поєдинку? - Великий Майстер Стихій, скромно посміхаючись, неквапом наблизився до тих, хто перевіряв із Темнійського королівства.

 Тифан з розумом усміхнувся у відповідь. Незважаючи на те, що він був бойовим генералом, з правлячого королівського роду Берсеків, йому волею неволею довелося добре навчитися всім тонкощам і хитрощам політичних відносин. Так що всі, ці політичні ігри, посмішки, улесливі і здебільшого брехливі промови, були для нього звичайними речами. Тож можна було ще посперечатися, хто зараз із ким грав, і хто кого хотів заплутати чи обдурити.

- Ви, з приводу того, чи зміг Арес приховати те, на що здатний у бойових мистецтвах, чи ні?

 Замість того щоб почати виправдовуватися або викручуватися, Великий Майстер Стихій просто запитав:

- То зміг чи ні?

 Досить примружившись, бо голова монастиря Стихій його приємно здивував своєю прямотою, Опівнічний генерал кивнув йому головою на накритий стіл, що стояв поруч.

- Чому б нам з вами нарешті не скористатися вашою гостинністю і не поділити це частування.

 Відповідно кивнувши головою, Великий Майстер Стихій сів за стіл, за яким уже сиділи Єхида та радник Орф. Слідом за ним до столу сів і Тифан. Лише Кербер залишився стояти осторонь. І це було зрозуміло. Як ні як йому незабаром треба було вступити в поєдинок з Аресом, і набивати живіт їжею та напоями було б безглуздим вчинком з його боку. Хоча ніщо й не заважало синові Опівнічного генерала посидіти просто разом із усіма за столом, заради пристойності, як це робила його сестра.

 За знаком Великого Майстра Стихій до столу наблизився один із молодших наставників. Розливши по келихах з глека вино, він швидко знову відійшов убік, готовий за першим же знаком глави монастиря, повернутися назад для обслуговування гостей.

 Потягши носом, Тифан досить кивнув головою.

- Вино з Карінбійських плантацій. А у вас є Великий Майстер Стихий смак до прекрасного! Судячи з насиченості букета, цей напій років двадцять наполягався в льохах.

- Якщо бути точним, то двадцять п'ять років. - Пригубивши вина, Великий Майстер Стихій блаженно видихнув. – І це вино цінне не лише через свій вік, чи неймовірний смак. Воно цінне тим, що дивом пережило варварський, безсовісний напад на нього, тоді ще юних і нікому не відомих учнів монастиря Стихій.

- Зізнаюся, ви мене зацікавили. - Тифан теж зробив ковток чудового напою. - І хто ж були ці юні, нікому не відомі учні, що ризикнули позаратися на такий прекрасний витвір самих богів?

 Великий Майстер Стихій подивився на наставника Бою, який проводив інструктаж з Аресом. Посмішка, що з'явилася при цьому, на його обличчі змусила Опівнічного генерала здивовано підняти вгору брови.

- Та не може цього бути! Юперіус! Ваш наставник Бою!

- Він самий. - Підтвердив Великий Майстер Стихій, зробивши ще один ковток чудового вина. – А так само Гаперіан, Краніос та Ютіас.

 Почувши названі імена, Опівнічний генерал, схоже, вперше за час приїзду в монастир Стихій по-справжньому здивувався:

- Ви хочете сказати, що свого часу на це вино поквапилися прославлені командир корпусу «Дракон» Гаперіан, командувач Краніос та Чарівник Ютіас!

 Поінформованість співрозмовника про особистості тих, про кого згадувалося в оповіданні, здивувала Великого Майстра Стихій. Він назвав лише імена і зробив лише невеликі натяки.

 А ось Опівнічний генерал відразу ж зіставив усі факти, правильно назвавши, ким саме були тепер колишні учні монастиря.

- Так! Схоже, цінність цього вина зросла ще більше після вашої розповіді. - Опівнічний генерал одним великим ковтком переможно осушив келих. – Адже рідко кому вдавалося пережити напад таких уславлених героїв Атлантиди. Тож, по суті, зараз ми п'ємо не просто вино. Ми п'ємо те, що не змогли завоювати ваші колишні незламні учні.

 Почувши про незламних, Великий Майстер Стихій міцніше стиснув келих. Можливо, йому здалося… Але, здається, згадуючи незламних, Опівнічний генерал натякав не просто на колишніх учнів монастиря, а на тих Незламних, з якими довелося битися майже два роки тому, під час нападу армії горгів.

 Хоча, можливо, мова й справді йшла про Гаперіана, Краніоса та Ютіаса. Що й підтвердив проголошений радником Орфом тост.

- То давайте ж вип'ємо за ваших уславлених колишніх учнів Великий Майстер Стихій. А так само за те, щоб у поєдинку з Кербером, Арес зміг показати наскільки він добрий у бойових мистецтвах. Адже своєю перемогою, Арес зможе всім нам довести, що монастир Стихій, досі здатний готувати справжніх сильних воїнів, таких як легендарний Гаперіан та Краніос.

 Поки молодший наставник розливав по келихах вино, Великий Майстер Стихій зміряв радника Орфа невдоволеним поглядом. Ох, як йому не подобався цей майстер Тварин. Від такого слизького суб'єкта не варто було чекати нічого доброго. Такий, ударить у спину, не замислюючись. І зараз він без будь-яких натяків, відкрито вказав на те, що монастир Стихій уже не той, що був раніше. Що він, як школа Бойової Досконалості втратив свою ефективність та продуктивність.

 Лише перемога Ареса могла довести протилежне. Великий Майстер Стихій це розумів із самого початку. Але тільки зараз до нього дійшло, що від майбутнього поєдинку, схоже, залежало набагато більше, ніж репутація монастиря і подальша доля сина короля-перевертня.

- Чи не хочете сказати радник Орф, що сумніваєтеся в майстерності володіння бойовими мистецтвами сина вашого короля? - Треба було трохи поставити радника, що зарвався, на місце, і глава монастиря Стихій вирішив нагадати йому, в чиєму успіху той посмів сумніватися.

- Я маю сумніви не в майстерності принца володінням бойовими мистецтвами, а в ефективності вашого навчання. - Скинувши маску добродушності, радник Орф показав своє справжнє обличчя та думки. Але помітивши, як на нього гнівно блиснув очима Опівнічний генерал, одразу ж поспішив повернутися до свого оманливого образу. - У всякому разі, поки ви не доведіть протилежне.