Розділ 3 У чому причина?

Розділ 3 У чому причина?

 Те, якою працею, стражданнями, зусиллями і болем дісталися їм, камені-вантажі, що лежали на їхніх схрещених ногах, пам'ятав тепер кожен із учнів, що сиділи на дні озера в позі лотоса. І тепер ні в кого з них не виникало питання щодо того, навіщо було здійснювати «паломництво» до Священних Водоспадів? Навіщо було тягнути звідти через гори важке каміння? У той час, як більша частина дна, розташованого на території монастиря озера, була усіяна вже принесеними та виготовленими до них каменями-вантажами.

 Це були тепер їхні каміння-вантажі! Тільки їх і ні кого більше! Тепер кожен цінував те, що лежало на його ногах. Цінував і не намагався якнайшвидше скинути його на піщане дно, щоб спливти на поверхню і зробити ковток свіжого, живлющого повітря.

 Повітря! Те, чого учні зовсім не помічали (крім, звичайно, тих моментів, коли користувалися енергією Повітря), було тепер буквально у кожного з них у голові. У думках, бажаннях, мріях. Саме повітря не давало тепер познайомитись з енергією Води. Побачити її, відчути, зловити та накопичити. Тільки повітря заважало всім розпочати повноцінне навчання використання енергіями Води. А якщо бути більш точним і справедливим, то перешкодою до освоєння енергій стихій Води, заважала нестача і повна відсутність повітря, що швидко починалося.

 Коли учні групи «Спадкоємець» опускалися на дно озера, після закінчення від однієї хвилини до трьох (у кого раніше, а в кого пізніше), закінчувалося це повітря в легенях. І коли це траплялося, всі думки були лише про повітря. Починаються симптоми ядухи, не давали думати більше ні про що. Крім того, як про повітря.

 За такий короткий час, що учні перебували під водою, вони навіть не встигали повністю поринути, хоча б у поверхневу медитацію. Не кажучи вже про глибоку медитацію. Адже саме під час глибокої медитації, коли твій дух буквально залишав тіло і відкривався внутрішній зір, відбувалося перше знайомство з черговою енергією цього світу.

 Перше знайомство з енергією нової стихії завжди було найскладнішим, що потребує великої зосередженості, величезної праці та терпіння.

 Чотири місяці. Рівно стільки часу наставник Води відводив кожної нової групи своїх учнів, на спроби побачити енергію Води у її природному середовищі. Побачити там, де ця енергія зароджувалась, де вона була максимально сильна. Адже саме той, хто зміг побачити енергію Води у її природному середовищі, був спроможний пізнати всю силу цієї стихії. Пізнати та опанувати цю силу. Ставши справжнім майстром стихії Води.

 Але, як і у випадку зі стихією Повітря, учнів здатних повністю, всебічно опанувати енергію стихії Води, були одиниці. Добре, якщо в черговій новій групі, траплявся хоча б один такий учень.

 Звичайно, у кожній групі, як правило, від двох до трьох третин учнів, до кінця навчання могли скористатися частиною енергії Води. Але всі їхні вміння не йшли, ні в яке порівняння з майстерністю того, хто зміг пізнати енергію Води у її природному середовищі. Це було як порівнювати звичайного, хоч і доброго, досвідченого воїна з армії одного з королівств, і майстра бойових мистецтв, що пройшов навчання в школі Бойової Досконалості.

 Військовий воїн не мав жодних шансів здолати майстра бойових мистецтв.

 Сам наставник Води зміг почати досконало опановувати мистецтво володіння енергії Води, тільки тоді, коли зміг навчитися затримувати своє дихання на вісім хвилин. Хоча на це в нього й пішло не мало, два роки щоденних тренувань та медитацій. Він присвятив себе всього повністю, цьому завданню. Тільки це була його мета.

 І він досяг того, чого прагнув. Ставши до тридцяти років свого життя, одним із найкращих майстрів Води на континенті. А вже до сорока років Батиск міг робити за допомогою енергії Води таке…! На що не був більше здатний жоден із відомих у широких колах майстрів Води. Він по праву тепер вважався найкращим наставником Води серед усіх шкіл Бойової Досконалості.

 Разом зі своїми учнями Батиск сидів на дні озера і уважно спостерігав за ходом заняття. Протягом перших чотирьох місяців занять у природному середовищі знаходження енергії Води роль наставника Води, швидше за все, полягала в підстрахування своїх учнів, ніж у прямому навчанні. Адже поки хтось із хлопчаків не зможе побачити енергію Води, було марним чогось їх навчати. Неможливо було навчатись того, чого не бачиш.

 Тож наставник Води всі ці чотири місяці сидів разом із учнями чергової групи новачків на дні озера, в основному лише за тим, щоб ніхто з них не потонув під час занять. Звичайно, був шанс… мізерно малий шанс… що, хтось із його учнів зможе проявити неймовірні здібності, та побачити енергію Води у її природному середовищі. Але таке траплялося дуже рідко. Та й не у кожній групі.

 За десять років, що Батиск навчав учнів у монастирі Стихій, він мав лише троє учнів, які змогли побачити і пізнати енергію Стихії Води у її природному середовищі. Але, незважаючи на таку малу кількість тих, кому це вдалося зробити, такий початковий шлях знайомства з енергією стихії Води залишався пріоритетним. Адже тільки так можна було розкрити здібності майбутніх майстрів Води.

 Якщо за чотири місяці не відбувалося дива, і ніхто з учнів так і не зміг побачити енергію Води у її природному середовищі, розпочиналися заняття вже більш полегшеного шляху. Але цей полегшений шлях, давав лише частину сил і можливостей у порівнянні з тим, чого можна було досягти, почавши свій шлях знайомства та підкорення енергії Води у її природному середовищі. Адже саме там більше ніяка енергія іншої стихії не заважала і не відволікала учня. У природному середовищі не відбувалося змішування, розведення і втрати сили енергій стихії, що вивчається.

 Адже не дарма знайомство, вивчення та підкорення енергій Вітру, кожної групи учнів першого ступеня навчання в монастирі Стихій відбувалося на Плато Вітрів. Адже саме Плато Вітрів було природним середовищем енергії Вітру. Саме на Плато Вітрів енергії Вітру були повноправними господарями. Саме там вони розкривали всі свої сторони: красу, силу, лють, міць, ніжність, легкість, буяння, тяжкість, швидкість і плавність. Але тільки справжній майстер Вітру міг побачити всі ці якості енергії вітру. Побачити та опанувати їх. Навчитися користуватися, як це було завгодно йому самому. Адже він ставав господарем енергій Вітру. Хазяїном, якщо мав талант, сили та бажання крок за кроком, рухатися все далі і далі у своїй майстерності.