Розділ 1 Священні Водоспади.

Розділ 1 Священні Водоспади.

 Яскраві промені ранкового сонця, пробиваючись крізь товщу води над головами, блищали на засмаглій шкірі дітей, що сиділи на піщаному дні навколо Ареса. Одягнені тільки в пов'язки на стегнах, двадцять чотири учні групи «Спадкоємець» схрестивши ноги, сиділи в позі лотоса. Щоб уникнути передчасного неконтрольованого підйому на поверхню озера, на схрещених ногах кожного хлопчика лежав важкий плоский камінь. Це каміння кожен із учнів сам поклав собі на ноги, після того, як набравши в легені більше повітря, опустився на дно озера.

 Наскільки вистачало видимості, все дно, де відбувалося заняття з освоєння енергії стихії Води, було усіяне камінням-вантажами. Кожен із учнів, перш ніж приступити до першого заняття з освоєння енергії стихії Води, власноруч виготовляв свій кам'яний вантаж.

 У монастирі Стихій усе, що робилося, було спрямовано на зміцнення духу і тіла учня. На збільшення його гнучкості, витривалості та сили. Так що навіть, здавалося звичайне виготовлення кам'яного вантажу для занять, було перетворено на справжнє неймовірно важке тренування.

 За місяць до першого заняття з наставників Води, група «Спадкоємець» вирушила до так званого «паломництва» до Священних Водоспадів.

 Що, здавалося, було важкого і складного у двох денному переході по вкритих лісами Тангійським горам, для учнів, які уже два з половиною роки навчалися в монастирі Стихій?

 Нічого!

 Так у всякому разі думав Арес з іншими учнями його групи.

 Два дні до водоспадів для них пройшли як легка, розважальна прогулянка. Жодних тобі виснажливих тренувань, постійних заборон і знову, ще важчих, що забирають усі сили та енергію тренувань.

 Незважаючи на те, що після нападу армії горгів на монастир Стихій минуло вже півтора роки, і в Тангійських горах більше не спостерігалося жодного горга, крім наставника Природи, юних учнів до Священних Водоспадів супроводжував наставник Бою. Замість звичайної повсякденної палиці, Юперіус з собою в гори взяв бойовий спис з довгим гострим наконечником для колючих ударів на одному кінці і широким наконечником для ударів, що рубають на іншому кінці. Цей спис був подарований йому його другом - командиром корпусу «Дракон» Гаперіаном. Саме цим списом наставник Бою зніс голову Фарогу – королю горгів. Тоді, в усипальниці «Першого Білого Дракона» він обезголовив не лише Незламного, а й усю армію горгів.

 Хоч перемога над армією горгів і дісталася відносно малою цінною, але репутація монастиря Стихій була заплямована. Тож було не дивним, що гурт «Спадкоємець» так і залишався у своїй школі Бойової Досконалості наймолодшою ​​групою. Адже, коли відбувався черговий набір кандидатів на навчання бойовим мистецтвам, бажаючих навчатися в монастирі Стихій не знайшлося. І тепер із усіх п'яти шкіл Бойової Досконалості тільки в Монастирі Стихій не було першого ступеня навчання. Не було тому, що не змогли набрати для групи першого ступеня навчання нових учнів. А також більше не було, тому що група «Спадкоємець» з першого ступеня навчання перейшла тепер уже на другий ступінь навчання.

 Наставники монастиря робили все можливе, щоби повернути репутацію своїй школі. Завдяки періодично отримуваним від молодшого чарівника Ютіаса рецептам і настановам, створювалися нові еліксири, настоянки, мазі та зілля, що покращують та прискорюють навчання бойовим мистецтвам та володінням енергією стихій.

 Завдяки руні Пізнання, Ютіасу весь час продовжували відкриватися безмежні, неймовірні знання про бойові мистецтва, які колись мав Перший Білий Дракон. І молодший чарівник ділився цими знаннями зі школою Бойової Досконалості, чиїм учнем колись він був сам.

 На якийсь час монастир Стихій з його наставниками та учнями став чимось на зразок особистої лабораторії молодшого чарівника. Лабораторії, в якій перевірялася ефективність знань, уже як багато тисячоліття прихованих для мешканців Атлантиди. Якщо, звісно, ​​більшість цих знань взагалі колись відкривалося їм Першим Білим Драконом - прибульцем з іншого світу.

 Крім того, що їм давав Ютіас, у монастирі Стихій опановували нові методи тренувань та бойових стилів. Усипальниця Першого Білого Дракона, а за сумісництвом школа Білого Дракона, містила в собі стільки нової інформації, залишеної у вигляді навчальних малюнків і написів на кам'яних брилах, що всеюють величезну печеру, що тільки за зробленими наставниками монастиря Стихій прикидкам, там показувалося не менше кількох тисяч нових ударів, блоків та прийомів, і десь близько двох десятків нових бойових стилів та технік.

 Тож про усипальницю Першого Білого Дракона знали лише одиниці. Адже там зберігалося стільки нової інформації про бойові мистецтва! Інформації, яка дозволить монастирю Стихій піднятися над іншими школами Бойової Досконалості. І все тому, що між п'ятьма існуючими на континенті школами Бойової Досконалості, з самого їхнього заснування, було суперництво. Суперництво за лідерство.

 До обраних, які знали про усипальницю Першого Білого Дракона, входив і Арес. Разом з Ютіасом – молодшим чарівником, Юперіусом – наставником Бою, Гаперіаном – командиром корпусу «Дракон» і Краніосом – командувачем військ атлантів розташованих у світі Земля, вони першими за багато тисячоліть проникли до усипальниці. Уп'ятьох вони отримали силу тотема Білого Дракона. Розділивши між собою, п'ять Рун Тіла.

 Не змовляючись, наставник Природи і наставник Бою всю дорогу до Священних Водоспадів, поводилися досить терпимо і поблажливо до юних учнів, якіх вони супроводжували. Головне, що ті тримали взятий темп. Ніхто не відставав, не віддалявся від групи, і найголовніше, кожен тримався напоготові. Чи мало якого дикого хижака чи ще, яку небезпечну кровожерливу тварюку можна було зустріти в Тангійських горах. Отже, кожен мав бути готовий миттєво відреагувати на можливий напад.

 Вже як півроку гурт «Спадкоємець» перейшов на другий ступінь навчання. І тепер до програми навчання юних учнів додалися тренування бою з різною зброєю, а також освоєння та підкорення енергій нової стихії – стихії Води. Тож тепер Тангійськими горами рухався не просто загін хлопчиків від восьми до десяти років зроду, а загін хоч і молодих, але справжніх воїнів. Воїнів здатних дати гідну відсіч будь-якому ворогові. Воїнів - готових у випадки нападу використовувати для свого захисту натреновані тіла, з кожним новим роком навчання бойовим мистецтвам, що перетворюються на руйнівну зброю. Воїнів – без зайвих сумнівів та роздумів готових пустити в хід, що висів у кожного у піхвах на поясі ніж. Воїнів – готових вміло застосувати, як для захисту, так і для нападу, вже освоєну ними енергію Повітря. Але, на жаль, по-справжньому добре й багатофункціонально опанованих енергіями Повітря, у групі «Спадкоємець» було лише п'ятеро учнів.