Епілог

Деякий час потому...

Феанорин прокинувся від шуму. Навколо голосно розмовляли і сміялися, а на грудях хтось стрибав.
— Вставай! Вставай! — долинав хрипкий голос.
— Іноске... Злізь з мене! — пробурмотів сонно джин.
Кіт перевалився через хлопця і гепнувся на ліжко в кольорові подушки. У лапах він тримав три пончики, четвертий запхав до рота.
Феанорин піднявся на ліктях і озирнувся. Знайома обстановка: стіни лимонного кольору, райдужна плитка на підлозі, візерунчасті килими...
На великих різнокольорових подушках сиділа вся компанія мрійників і щось люто обговорювала.
Джинн полегшено зітхнув. Головне, що всі разом!
— Віват! — мляво привітався він і нарешті звернув на себе увагу.
Мрійники синхронно вперлися в джинна поглядом, а Елізабет миттю зірвалася з місця і майнула до нього.
— Братику, пробач мене, що я була з тобою такою грубою! — по дорозі прокричала вона і застрибнула до джина на ліжко. Навалилася на нього всім тягарем, і притиснула до рожевої постелі. Ледь не задушила обіймами.
— Елізі, я на тебе не серджуся, серденько моє... — мовив Феанорін, розпливаючись в усмішці.

— З тобою ж усе буде добре?
— Звісно! Я могутній джин, сімдесят перший у своїй династії! От відпочину трохи і будемо з тобою грати! У хованки, у доганялки, у що захочеш! І цукерок багато буде! Обіцяю!
Елізабет не втрималася і скуйовдила юнаку волосся.
— Я почекаю скільки треба буде! Але не смій мені хворіти, зрозумів? — заявила вона і подивилася на нього переконливим поглядом.
Феанорин покірно кивнув. Ця дівчинка йому точно не дозволить спокійно полежати в ліжку.
— Ой, а де це я? — нарешті згадав він, що щось не так.
— Вдома, у палаці твого батька! — відповів Олександр.
Лорд Фрей, навіть сидячи на подушці, закинув ногу на ногу і випрямив спину, як справжній аристократ. Чого не скажеш про Кхасі. Вона то не церемонилася і розляглася на подушці, вільно і розкуто. Справжня незалежна космоліта.
— Тут, боги святі, стільки їжі.. ням-ням смачної! — мовив з повним ротом Іноске, жуючи пончик. — Правда, любий? — спитав він у Балдуїна.
— Ку-ку-ку-ку! — почав танцювати той, струшуючи золотим намистом на строкатих грудях. Золото, щоб його, яке воно красиве!
Джин витер сльози, що набігли в куточки очей.
— Як же я вас усіх люблю! Не хочеться з вами розлучатися... Але, напевно, мене більше не випустять з палацу.
Олександр піднявся і підійшов до Феанорина.
— Я це вже обговорив з твоїм батьком. Він дозволяє тобі подорожувати зі мною, і хоче щоб ти став моїм учнем. Час зайнятися твоїми магічними здібностями! Щоб більше не сталося так, як було з тим ритуалом! — заявив він, крізь легку усмішку.
Джин кілька разів кліпнув.
— Вчитися треба буде?.. Е-е-е... — засмутився він.
— Але зате ти зможеш бути поруч з нами, — нагадала Елізабет, продовжуючи мучити його обіймами.
Ілларій теж наважився підійти до Феанорина.
— Будемо разом тренуватися! Ілларій, маг! — представився він і простягнув юнакові руку.
— Феанорин, джинн! — усміхнувся хитрюга, скрізь сяйво золотих ікл.
— А ще ми будемо літати! — радісно вигукнула Елізабет і кинула погляд на Марго.
— І їсти теж будемо, не забувайте! — заволав Іноске на весь голос.
Компанія притихла. Усі втупилися в кота поглядами. Іноске навіть їсти перестав.
— Що? — тихо спитав він, ховаючи пончик за спиною.
Джин першим почав сміятися, за ним же засміялися й інші.
Іноске надувся і відмахнувся від них лапою. Отака от сім'я, аби тільки посміятися з чогось!
Олександр обійняв Марго за плечі і непомітно для всіх, разом з нею подався на вихід.
Кхасі запитально на нього поглянула, а він пришвидшив крок. Покинувши кімнату і пройшовши коридором, чоловік провів дівчину на терасу з красивим видом на джунглі.
— Кхасі, можливо, ми ще не знаємо одне одного до кінця, але я вже хочу, щоб ти завжди була поруч, — сказав він, міцно тримаючи її за руку.
— Після всього, що сталося... Я і не збираюся нікуди йти, зрозумів? — грізно запитала вона, тикнувши пальцем йому в груди.
— Зрозумів... — розплився він в усмішці.
— Твої зелені очі такі закохані, Олександре, — заграючи, сказала дівчина.
— Твої теж, Кхасі... Почуття — це добре. Вони допоможуть нам створити міцну сім'ю.
— Наша сім'я буде просто чудовою!
— Все завдяки твоїй появі в моєму житті... І уяви ж! Скільки б ми втратили, якби я не штовхнув тебе в калюжу! — пожартував Олександр, бажаючи знову побачити усмішку коханої дівчини.
— Ахах! Це була доля, — самовдоволено видала Кхасі, не відводячи погляду від обличчя чоловіка.
І він так раптово впився в її губи гарячим поцілунком, що вона навіть не одразу йому відповіла. Але потім обійми мимоволі стали палкими, і пристрасть розійшлася по всьому тілу.
Кхасі зовсім себе не стримувала. Їй хотілося показати цьому чоловікові, що він їй безмежно подобається! А Олександр вже давно розтанув, поруч з нею він почувався ніби в раю.
Вони довго цілувалися на тлі заходу сонця. Їхні серця були готові до кохання, міцного і довговічного. Попереду ще було багато-багато років життя, які варто присвятити почуттям.
— А все добре те, що добре закінчується! — вигукнув завзято Іноске, спостерігаючи цю романтичну картину і жуючи пончик. — Ліпота!

І він був абсолютно правий! Не важливо, що відбувається в житті. Не важливо, які випробування доводиться пройти. Головне, щоб наприкінці шляху був щасливий фінал, а прийдешні дні обіцяли світле майбутнє!

...

Кусь із нової книги :3

...Чоловік відчув снагу на устах, та відразу ж вкусив себе за нижню губу. Хіба це не спокуса для нього? Там, де мала б стояти чиясь мітка — чистота і непорочність. Гріховні думки вмить полонили розум і не дали спокійно дихати. Божевілля! Та ніхто в світі немає прав на цю дівчину.