А що таке для вас зрада в дружбі?
Перехід певних меж, плітки за спиною, не відповідність слів і дій людини?
Чи може злив без певних на те причин, спілкування "крізь зуби " і постійні "не маю часу, наберу потім"?
Ця глава про Катю, дівчину, яка не може знайти себе в дружбі.
Не тому, що вона погана людина, чи з нею щось не так, а тому, що усі з ким би вона не починала дружбу, усе закінчувалося плачевно, і за сценарієм скільки було повторень...то люди самі віддалялися , без певних на те причин і пояснень...вона не могла збагнути чому, наче й конфліктів не було, ні різких слів, та і в емоціях. Вона надто стриманою була в спілкуванні.
Потім лише багато осуду з сторони тих подруг, то не така, не так одягається, не так стоїть чи сидить, чи ходить, занадто гучна і взагалі "людина все не так".
Або ж надмірна і прискіплива увага до життя з сторони друзів..."а чому вона така, в я ні, чому їй все падає з неба та і взагалі...дається надто легко".
Катя здавалося, що вона ідеальна подруга для інших. Приїде, вислухає, втішить словесно, підніме слухавку навіть о другій ночі, бо дзвонить подруга, а це святе...