Зрада (романтичні та дружні стосунки)

В цій історії буде двоє різних героїв. 

Та спершу запитаю, а що для вас означає поняття "зрада" не обов'язково як фізичний процес, а взагалі?

Можливо, мовчання, тиша, віддаленість, чи може, коли людина щось знає і приховує, нехай часом і без злого умислу?

Почнемо з Ангеліни, вона в шлюбі близько восьми років, і раптом, дізнається, що чоловік їй зраджує, на протязі 3-х з половиною років?

Якою мала бути її реакція?

Спочатку вона відмовлялася в це вірити, у неї була повна стадія неприйняття, досить довго копирсалася в собі, з думками, що з нею щось не так, хоча, з першого погляду...їх сім'я була прикладом наслідування  для багатьох, свого роду взірець, еталон, а тут таке.

Вона не знала, як дивитися в очі своїй мамі, бо вона вчила, що чоловік - центр Всесвіту і навколо нього обертається все... у всіх сенсах цього слова.

 Саме мама допомагала будувати певну модель сім'ї в її уяві.

Та дівчина свято вірила, що не повторить долю матері, але, з часом зрозуміла, що її поведінка стала схожа на материну.

Вона так само боялася втратити чоловіка, так само догоджала, відсуваючи свої потреби і пріоритети куди подалі, одним словом,  все для сім'ї.

І розуміла, що як шлюб її батьків така модель поведінки не врятувала від розпаду, от і її  доля мабуть неминуча.

Якими були її відчуття? 

Страх залишитися одною після скількох років шлюбу, без коханого чоловіка , опори і хоч якоїсь стабільності до якої вона звикла, без сенсу подальшого існування.

І з двома малими дітьми.

 А що ж, як далі жити, куди йти і в кого просити поради, не з усіма таке обговорили, та і тоді шаблон ідеальності розсиплеться, і це розчарує близьких і знайомих.

І раптом, вона вирішує змінитися, і починає розквітати, доглядати за собою більше посилено,  більше приділяти часу для себе, щоб повернутися до того, якою була, ще в юні роки, як тільки вони почали зустрічатися, покохавши одне одного.

Хтось скаже, таким способом чоловіка, який хоче піти з сім'ї чи має нову пасію не утримати?

Не факт, все залежить від ситуації та того, наскільки наміри чоловіка серйозні, чи не дуже.

Наскільки вистачить любові і поваги до дружини, чи наскільки він в своєму житті цінує стабільність, тому, наслідки тут можуть бути два...

Або Ангеліні вдається нагадати чоловікові роки юності, їх історію, дати зрозуміти, що сім'ю навіть пройшовши крізь навіть пекло можна зберегти.

І перемагає совість, стабільність, прив'язаність і кохання, або він іде до іншої, але як складеться там, то вже інша історія.

Зараз дивлюся турецький серіал, "Сльози Джанет ", де глава однієї сім'ї зраджує дружині і потім до них в дім приходить вагітна коханка і якось на протязі цієї серії звучить фраза: "Якщо б не було Озлем (коханки), була б інша" і ця фраза буквально перевернула моє мислення.

Отже, в чоловіків, які здатні до полігамії таки є певний типаж на жінок, та він вкрай розмитий.

Інакше як пояснити той факт, що їм в стосунках де є двоє стає прісно, бо є стабільність, хоча, за неї і тримаються на сам перед в кінці історій цих.

Їм потрібні нові враження, емоції, які і штовхають до такого вчинку.

Коли дофамін отримано - можна жити далі.

Коли хвиля минає, знову сім'я в пріоритеті.

Так вже влаштований людський мозок, можна дискутувати на цю тему багато, але скажу єдине, стосунки - це ціле поле для досліджень, і тут не існує для всіх єдина модель поведінки, всі люди різні, і їх вчинки теж різняться, тому, все залежить від людей і їх рішень .

А що думаєте ви?