Таких людей як Карина безліч.
Вона хороша дівчинка длі усіх.
Проглянути за сусідськими маленькими дітьми, будь ласка, пограти у дворі з собакою знайомої - легко.
Комусь завезти ліки, поговорити по душах, щось принести, догодити, підтримати, поговорити з подругою о другій ночі, підтримати незнайомку, дати надію на життя іншій людині, проконсультувати когось по певних моментах.
Зробити будь що за просто так...наче...її покликання.
Вона і позичить, знаючи, що віддачі не буде, і останнє від душі відірве, та ще й подякує, що змогла бути корисною.
Мотив Карини - досягти визнання в серцях людей.
Врятувати світ, як би пафосно це не здавалося, вона намагається залікувати чужі рани, жертвуючи собою, своїм благом і часом.
Чи була вона такою завжди? Так. Скільки себе пам'ятала.
Бо батьки їй привали помірність і доброту, безперестанно вказуючи їй, що іншою її ніхто не полюбить, що без посмішки вона не буде нікому потрібною.
Дівчина боялася відмовити, віддаючи взамін власний сон і спокій, не мала часу для себе, бо витрачала на інших, з її вуст ніколи не звучало пряме "ні", бо це б було зрадою власним принципам.
Вона говорила: "Я подумаю" і в перекладі з її мови це означало, "Так, я зроблю це".
Вона виросла, і її рана теж.
Бо вона звикла рятувати інших, проте, завжди зі своїм болем залишалася сама.
Одна тягнула лямку життя, бо нікому не скаже, що переживає.
Кому ж здалася людина, якій погано?
І це на разі не про образ чи гордість, тут про пустоту, яку варто чимось заповнити і вона її заповнює з часом.
Поведінковий патерн Карини вже знаєте, причини: дитинство в страху бути собою.
Неприйняття, відторгнення іншої версії себе, перекроювання під потрібний шаблон.
Наслідки очевидні... прозріння, сепарація від людей, що її використовували роками, дистанція з незнайомцями, певна недовіра, хоч і виправдана.
Вона гостро реагує на усі повинна і знає, чого насправді хоче від життя.
Іншим допомагає при потребі, а не при першому ж виклику і з успіхом говорить свої перші "ні".
Вона ще вчиться, в впереді в неї іще ціле життя.