-14-

Агата не відразу зрозуміла почуте.

- Що?

- Багато років тому я знайшов записи першого годинникаря. Я був переконаний, що його відкриття можна використати для добрих справ. Уявляв, що допоможу людям попрощатися з тими, кого втратили, або знайти відповіді на запитання, які не давали їм спокою.

Він гірко всміхнувся.

- Я не зрозумів, що між прощанням і бажанням повернути минуле лежить прірва.

- Ти знав, що це небезпечно?

- Знав, що це незвично. Але не знав, наскільки небезпечно. Коли я зрозумів, що механізм почав захоплювати людей, було вже пізно. Місто поширювалося за межі вежі. Туман з’являвся на дорогах, потяги привозили сюди мандрівників, а ті, хто виходив на станції, поступово втрачали здатність знайти дорогу назад.

Агата згадала провідника з блакитним ліхтарем.

- А потяг?

- Він був створений для того, щоб доставляти людей сюди й забирати тих, хто ще міг повернутися. Проте з часом правила змінилися. Тепер потяг забирає лише тих, кому місто дозволяє прийти.

- А провідник працює на місто?

- Не зовсім. Він виконує свою обіцянку. Колись він теж шукав когось у Туманному Броді. І, як багато інших, не зміг повернутися вчасно.

Агата відчула, як холод пробігає по спині.

- Отже, він теж залишився тут?

- Він не такий, як ми. Але це вже інша історія. Зараз важливіше те, що місто не можна залишити без нагляду, доки механізм працює.

- І ти вирішив залишитися, щоб стримувати його?

- Так. Я знайшов спосіб уповільнити серце вежі. Поки я підтримую рівновагу механізму, місто не може поширитися далі. Але я не можу зупинити його повністю.

- Чому?

Батько поглянув на годинник у її руці.

- Тому що для цього потрібен ключ.

Агата опустила очі. Старий годинник, який вона тримала в руках, раптом здався їй важчим. Золотавий символ на кришці ледь помітно світився, а тонка тріщина на циферблаті повільно подовжувалася.

Агата насупилася, переводячи погляд із годинника на батька.

- Як він опинився в бабусі Леї?

Батько на мить замовк, ніби намагався пригадати щось давно забуте.

- Я залишив його в неї випадково.

- Випадково? - перепитала Агата. - Але як? І чому саме в неї?

- Тоді я ще не розумів, що цей годинник означає. Я знав лише, що він пов’язаний із механізмом, але не здогадувався, наскільки тісно. Коли я покинув бабусин дім, годинник залишився там. Я збирався повернутися по нього, та… - Він гірко всміхнувся. - Туманний Брід не відпустив мене.

Чаклунка міцніше стиснула годинник.

- Але бабуся весь цей час зберігала його й навіть знала, що він особливий, - промовила дівчинка.

- Можливо, вона відчувала, що в ньому є щось незвичайне. Але справжнього призначення годинника я точно не знав.

Агата поглянула на циферблат. Золоте світло всередині нього спалахнуло й одразу згасло. Стрілки впевнено відраховували час назад. Я вважав, що зможу знайти інший спосіб. Що встигну зупинити механізм раніше, ніж він покличе тебе. Я помилявся.

На мить запала тиша.

Десь високо над головами скреготнули шестерні. Зі стелі посипався пил, а мідні труби здригнулися, випускаючи тонкі струмені пари.

- Як зупинити механізм? - запитала Агата.

Батько не поспішав відповідати. Він дивився на її годинник так, наче бачив у ньому не порятунок, а вирок.

- Є лише один спосіб, - промовив він нарешті. - Але ти повинна розуміти, що саме він у тебе забере.

Агата підійшла ближче до скляної оболонки.

- Скажи.

Батько повільно підняв руку й торкнувся скла навпроти її долоні.

- Годинник - це не просто ключ. Він є частиною механізму. Перший годинникар створив його як замок, що мав утримувати силу міста. Але замок може працювати лише тоді, коли хтось тримає ключ.

- І цей хтось - я?

- Тепер так.

Агата подивилася на годинник.

- Що станеться, якщо я його використаю?

- Механізм зупиниться. Зв’язок між містом і тими, кого воно утримує, буде розірвано. Люди зможуть повернутися додому. Але ключ не можна використати без наслідків.

- Яких наслідків?

Батько довго мовчав. Потім промовив:

- Той, хто тримає годинник у мить зупинки, втратить те, заради чого прийшов.

Агата відчула, як холоне її рука.

- Що це означає?

- Місто не відпускає нічого без оплати. Якщо ти використаєш годинник, щоб звільнити мене, ти втратиш можливість повернути мене до свого життя. Якщо зробиш це заради бабусі Леї, Лея може врятувати її, але ціною іншої втрати. Механізм сам обирає, що забрати.