Розділ 18 (3)

Світло арени знову погасло. Згори спустилася важка завіса з чорного оксамиту. Голос системи пролунав глибоко й урочисто:

«Act IV. Суд Героїв. Лише один воїн може ступити в центр. Ключ належить тому, хто витримає.»

У центрі сцени засвітився коло. Стіни зникли, перетворившись на туман. З туману виринали примарні постаті.

— Ну от, — пробурмотіла Маша. — Знову Шекспір із хардкором. Хто йде?

— Я! — різко сказав Вітя. — Раз уже я грав Меркуціо, то мушу довести справу до кінця.

Система підтягнула його вперед. Над головою спалахнуло ім’я:
«Чемпіон 7RED: Mercutio»

Перед ним із тіні постав фантом Тібальда — вугляне обличчя, червоні очі, меч із диму.

— Монте́ккі, — загримів він, — твоя честь сьогодні впаде разом із твоїм серцем!

[Чат / прямий ефір]
💬 fightclub: ого, це вже чисто Dark Souls vibes
💬 bardcore: театр став ареною!
💬 shipper22: тримайся, Вітя, ти наш головний герой!

Паралельно, на іншій частині сцени, система вивела інших гравців:
«Чемпіон DesDemons: Tybalt»
Вперед ступив Ragnarok. Перед ним постав фантом Меркуціо — прозорий, але з холодною усмішкою.

— Чи витримаєш ти жарт, що ріже глибше від сталі? — кинув фантом.

Битва розгорнулася відразу у двох секторах:

• Вітя відчував удари як ритмічні комбо: квадрати світилися червоним і синім, треба було вчасно ухилятися й відбивати.
   
• Ragnarok тим часом боровся з ілюзіями: фантом Меркуціо міняв форму, а гравець мав вгадати справжню атаку серед примар.
   

Глядачі бачили обидві сцени одночасно, мов два театральні акти, що йдуть поруч.

Саня-Нянька кричав із-за куліси:
— Вітя, бий праворуч! Та не танцюй, ти ж не на козячому ярмарку!

Паша-Джульєтта притиснув руку до серця:
— Ох, мій герой! Якщо ти впадеш, я… я… ну, принаймні драматично зомлію.

Маша-Ромео фиркнула:
— Не зомлій на сукню, вона дорого коштує.

[Чат / прямий ефір]
💬 goatgod: саня-коментатор 10/10
💬 dramaqueen: паша перевиконує роль Джульєтти 😍
💬 clutchmoment: Вітя реально грає як на турнірі з файтингу!

Фінал:

• Вітя зробив останній комбо, пробивши фантома Тібальда — той розсипався іскрами.
   
• Ragnarok водночас спіймав «справжній» удар фантома Меркуціо й не встиг заблокувати — його сектор погас.
   

Система оголосила:
«Ключ IV — здобуто командою 7RED.»

До ніг Віті впав золотий кинджал із руків’ям у формі троянди.

— Ух! — видихнув він, піднявши його. — Тепер я точно відчуваю, що в театрі виживають лише найшаленіші.

Світло над ареною згасло, мов хтось задмухнув усі свічки світу. Туман стік із верхніх ярусів і накрив підлогу білою пеленою.
На екрані спалахнув напис:

«Act V. Могила — Останній ключ вирішує долю сердець.»

Навколо гравців виріс новий простір: кам’яні склепіння, колони, статуї янголів із потрісканими обличчями. У центрі — два саркофаги, накриті білими пеленою. Над ними висіла ілюзія — дві пари обручок, які світилися золотом.

Система оголосила:

«Тільки справжні закохані відкриють шлях. Завдання — знайти гармонію світла й звуку. Помилка — смерть героїв.»

— Гармонію, значить, — Саня хмикнув. — Ну що, Маша, Паша, ви ж у нас головна парочка.

Паша-Джульєтта зітхнув:
— Головна парочка? Та я вже думаю про розлучення після тих кроків на підборах.

Маша-Ромео простягнула руку до першого саркофага — з’явилася мережа символів, які світилися різними відтінками.
Кожен колір видавав звук, коли доторкнутися — то низький дзвін, то легкий дзвінок, то капання води.

— Це музичний пазл, — сказала вона. — Треба скласти мелодію, схожу на «пісню дощу й сонця».

— Ага, — Саня підморгнув. — Тільки дивіться, щоб замість дощу не пішла кислота.

[Чат / прямий ефір]
💬 bardcore: omg це той пазл з легенди про Верону!
💬 puzzlefan: треба зіграти гармонію сердець — literal love song 😍

Маша з Пашею почали торкатись символів. Перший — ніжний звук, як крапля по металу. Другий — теплий гул, мов промінь сонця через скло.
На екранах глядачів з’явилась візуалізація: водограї й промені переплітаються у спільний ритм.

— Так, тепер третій, — сказала Маша. — І ще трохи більше «світла».

Паша повторив рух, але раптом символи спалахнули червоним. Система видала попередження:
«Помилка. Енергія нестабільна.»

Маша стиснула руку Паші:
— Спокійно. Пам’ятаєш, як у попередній грі з водою і сонцем? Гармонія — не боротьба, а баланс.

Вона активувала два символи одночасно: синій і золотий.
Вода заструменіла по жолобах, що з’явилися просто під ногами, і зазвучала мелодія — тихе дзюрчання, схоже на дощ.
Потім додалося тепло світлових променів — «сонце».

Мелодія злилася в єдиний акорд. Арена завмерла.
Глядачі почали рахувати в чаті:
💬 три… два… один…

Світло залило весь зал. Два саркофаги розчинилися, а з них виринули дві світлові постаті — Ромео й Джульєтта з оригінальної п’єси. Вони схилили голови перед гравцями.

«Ключ V — останній. Гармонія досягнута. Команда 7RED здобуває перемогу!»

Згори полетіли пелюстки троянд, музика набрала розмаху, екран грав фінальну заставку.

Саня зняв серпанок і заволав:
— Та ми тепер офіційно найкращі актори цього чемпіонату!

— І найромантичніші, — додав Вітя. — Після такого виступу нам «Оскар» або принаймні валідол.

Паша й Маша одночасно зітхнули.
— Добре, що хоч не справжня отрута, — усміхнувся Паша. — Бо після таких вражень я б у реалі ще три дні вмирав.
— Ага, — Маша кивнула. — Головне — щоб наступна гра не була «Гамлетом». Бо я вже не хочу бачити черепів.