Розділ 14 (1)

Команда сиділа в ігровій залі, вже в обладунках VR-капсул. На великому екрані, що висів над сценою, світилися три назви. Лаконічні, але зовсім не зрозумілі:

«Врата Вітру»
«Забутий порт»
«Пісня Дощу й Сонця»

Глядачі шаленіли, заливаючи чат емоціями.

💬 [Чат / прямий ефір]
@Windy: «Врата Вітру» звучить як щось із паркуром, давайте це!
@Dockmaster: Порт! Порт! Хочу кораблики і контейнери!
@SunnyRain: третє поле — це взагалі що таке??

Маша тихо присвиснула, вдивляючись у список:
— Ні, ну серйозно, що воно означає? «Врата Вітру» — це пустеля чи якісь скелі? «Забутий порт» — може бути що завгодно від доків до складів. А «Пісня дощу й сонця» — це вже поезія, а не карта.

Вітя нахилив голову, задумався:
— Тут спеціально так зроблено. Назви абстрактні, щоб ми нервували. Глядачам весело, а нам — інтрига.

Саня пирхнув, але в голосі прозвучала нервова нотка:
— Ставлю все, що «Врата Вітру» — якась дурня з обривами й смерчами. Сто відсотків доведеться ловити Машу, щоб не здуло.

— А тебе, Саня, першим полетить, навіть парашут не допоможе, — кинула вона у відповідь.

Паша обережно торкнувся шолома VR:
— Мені найбільше лякає «Забутий порт». Якщо там купа води… а я плавати ненавиджу.

Тренер Сергеич, який стояв збоку, підняв руку:
— Так, заспокоїлись. Ви ж знаєте: локацію вибирають глядачі. Тут нічого не зробиш. Ваше завдання — бути готовими до будь-чого.

На екрані з’явився таймер: 30 секунд до кінця голосування.
Графіки стрибали в реальному часі: то вперед виривався «Порт», то «Врата Вітру». «Пісня дощу й сонця» дивним чином теж підтягувалася, ніби хтось великий і впливовий додавав голоси.

💬 [Чат / прямий ефір]
@ProView: давайте «Пісню»! Хочу максимум епіка!
@Clowny: а якщо то реально буде карта з двома погодами, які міняються?
@Troll_3000: аби знову не якийсь коридорчик, як минулого разу.

Маша стисла кулаки:
— Я вже відчуваю, що буде жесть.

5… 4… 3… 2… 1.
Графік завмер.

Величезними літерами на екрані з’явився напис:
«Пісня Дощу й Сонця».

Глядачі вибухнули оплесками.

Саня вирячився на екран:
— Та блін, що це взагалі таке?! Може, концерт з оркестром?

— Якби це був концерт, нас би в афіші попередили, — холодно відрізав Вітя. — Значить, буде щось складне. Зміна погодних умов, мінливе освітлення, різні кліматичні ефекти.

— Ага, — буркнула Маша. — «Цирк дю Солей» зустрічає «Природа-шоу». Ідеально для Wyverns.

Сергеїч глянув на команду й коротко кинув:
— Пам’ятайте: карта може вам не подобатися, але суперникам вона теж може підкласти свиню. Тримайте свою гру.

Капсули почали закриватися. Лічильник завів відлік:
10… 9… 8…

В очах кожного світилася суміш страху й азарту.