Розділ 13 (2)

Наступного дня тренер зібрав команду в знайомій кімнаті для зборів.
Він постукав по столу, привертаючи увагу:
— Ну що, герої пірамід, до справи. Сітку вже розподілили. У першій грі ви проти «Wyverns». Вони, на хвилинку, виграли літній чемпіонат. Тож противник серйозний. Готуйтеся не сміятися, а грати.

Саня пирхнув:
— «Wyverns»? Та я тих дракончиків уже підсмажив би…

— От якраз про смаження, — перебив тренер. — У нас ще одна новина. Новий спонсор.

Команда одразу пожвавилася.
— О, нарешті ноутбуки? — Вітя аж підскочив.
— Може, енергетики? — Паша потер руки.
— Чи хоча б геймерські крісла? — мрійливо додав Саня.

Тренер мовчки підсунув до них велику коробку з написом «Titanium Cookware». І витягнув звідти… сковорідку.

Тиша. А потім — вибух реготу.

— Ви серйозно? — Маша аж за живіт хапалася.
— Абсолютно, — тренер кивнув. — Виробник посуду. Вони вірять у вас, як у майбутніх чемпіонів.

Саня, ледве відсміявшись:
— Значить, наш новий слоган: «7RED — смажимо суперників без масла»?
Вітя підхопив:
— Або «Команда, яка завжди тримає все на гарячому»!

— До речі, — додав тренер, не моргнувши, — вони хочуть інтеграцію. Пропонують, щоб у Маші в грі була моделька зброї у вигляді сковороди.

— Ага, і відразу під мем про правило трьох «К»: кіберспорт, кухня і кохання? — Саня підморгнув.

Маша стукнула його по плечу (майже символічно сковородою):
— Третє «К» у тебе буде «Капець», якщо ще раз таке ляпнеш.

Паша задумливо втрутився:
— Ну взагалі, сковорода як зброя логічно звучить. І захистить, і вдарить.
— Точно! — підхопив Вітя. — «Сапорт-щит» і «мілі-дамаг» в одному!

Маша вже не стримувала усмішку:
— Ладно, хай буде. Тільки щоб без сексистських жартів.
— Та ніхто ж не каже «жінка на кухні», — Саня кивнув. — Хоча тепер у тебе кухня прямо в інвентарі!

Бац! — Саня отримав від Маші книжкою по голові.

Він потирав потилицю й хихотів, але тренер різко повернув розмову в робоче русло:
— Досить із вас кухонних жартів. Сковороди сковородами, а «Wyverns» — реально сильний суперник. Якщо хочете пройти далі, треба не тільки жартувати, а й готуватися.

На великому екрані з’явився запис літнього кубка. На паузі — вирішальний момент: «Wyverns» грамотно розводять суперників на дві лінії, а потім накривають з обох боків.

— Дивіться уважно, — тренер вказав лазерною указкою. — Це їхній коронний трюк. Вони не перемагають «соло», вони перемагають системно. У них дисципліна.
— Тобто ніяких «рандом-пік і поїхали» не проканає? — криво усміхнувся Вітя.
— Узагалі ні, — відрізав тренер. — У них аналітики сидять, які розбирають кожну помилку. Тож ми теж переглянемо їхні ключові моменти — щоб знати, чим вони дихають.

Паша присвиснув:
— Нічого собі, це як розбір фільму про суперзлодіїв перед фіналом.
— Саме так, — кивнув тренер. — Тільки не забувайте: вони не картонні боси з сюжетки. Вони люди. І вони теж хочуть цей чемпіонат.

Зал наповнився напруженим переглядом: на екрані мигали моменти, де «Wyverns» то витягують майже програну карту, то рятують одне одного в останню секунду.

— Ну, — Саня потер руки, — нічого. Якщо нас підтримують навіть сковорідки, то й драконів посмажимо.
Маша закотила очі, але посміхнулася.