Розділ 7(1)

Паша тільки бухнувся на ліжко, як двері розчахнулись без стуку.

— Вривааайся! — бадьоро оголосила Маша, заходячи так, ніби тут її кімната.

— Ти… стукати взагалі пробувала? — злякано пискнув Паша, почервонівши так, ніби зловили на гарячому.

— Розслабся, ботан, — фиркнула вона. — Я ж не в душ ломанулась. Кароч, слухай уважно. Завтра ввечері — перший передсезонний дружній матч. Завтра, Карл! Тому у нас аврал.

— Завтра?! — Паша аж мало не звалився з ліжка. — Та я ж ще правил толком не…

— Пізно скиглити, — відрізала Маша. — Стилистом у нас офіційно я (сама себе назначила), тому слухай і не рипайся. Тобі треба виглядати як частина команди: худі командне, чорні джинси, білі кроси від спонсора. І ніяких сандалів з носками. Завтра зранку притарабаню шмот на примірку.

Вона критично окинула поглядом його стоптані кеди.

— Оце завтра у смітник.

Паша тяжко зітхнув, мов страчений.

— І ще, — Маша плюхнулась на край ліжка, — спонсори. Наш головний — енергетик «Швидкість». На стрімах треба згадувати. В тему, з приколами, але чітко. За це нам бонуси капають. Промовчиш — премію уріжуть. Так що тренуй рекламний голос: «Швидкість — тримає реакцію на максимум!»

— Я думав, у кіберспорті просто грають… — простогнав Паша.

— Ха! — Маша зареготала. — Наївний. Тут шоу-біз, бейбі.

У двері зазирнув Вітя.

— Ви тут довго фешн-показ влаштовуватимете?

— Заходь, — махнула рукою Маша. — Я йому лекцію про спонсорів читаю.

Вітя всівся на стілець, знизав плечима:

— В общем, Паш, так воно і працює. Під час сезону ми майже весь час на базі в Києві, а між івентами тренуємось з дому. Зручно, але треба дисципліна.

Він скосив на нього око й додав:

— Ну й ти ж зі мною з одного міста. Живемо поруч. Бог велів і тренуватись разом, і приглядати.

Маша грюкнула дверима:

— Все, я пішла свої речі готувати. Ви тут потриндіть.

Коли вона зникла, Вітя відкрив ноут і розвернув екран до Паші.

— Дивись, що про нас уже пишуть після тренувального стріму.

На екрані миготіли пости з фан-дискорду: скріни, меми, срачі. Хтось спорив, хто був кротом, а хтось реготав з «романтичної сцени» Санька.

Паша гортнув — і завмер: знайомий нік.

ShadowHunt. Активний, захищав команду від хейту, підколював дотепно і знав явно більше, ніж звичайний глядач.

— Це шо, наш фанат? — здивувався Паша.

Вітя ледь помітно всміхнувся.

— Ну, можна й так сказати.

Клацнув тачпадом, закрив вкладку і захлопнув ноут.

— Все, відпочивай. Завтра буде важкий день.

Але Паша ніяк не міг заспокоїтись: чому «ShadowHunt» писав так, ніби сам сидів у їхній кімнаті?..

***

Вітя вже у себе на ліжку неквапно клацав по клавіатурі. Світло екрана грало на його обличчі.

💬 #general-chat

@CyberFan88: Бачили, як Саня залип на тянку з циць… е-е, з офіцершею? 🤣🤣🤣
@KyivEsports: Ха-ха, топ-момент стріму. Нарізка must have!
@ShadowHunt: Народ, не залипайте на Саньку. Краще гляньте, як новачок умник розгадав загадку з дверима. Логіка — вогонь 🔥
@LazerKid: Та-та, цей ботан реально шарить. Йому б «Genius» в нік, лол.
@Gopnik777: Сандаліус, а не геніус. Запам’ятайте!
@PaniMem: Кидає мемчик «Сандаліус проти світу» 😂
@ShadowHunt: Угу, смішно. Але серйозно — пацан вкатиться. Для команди він прям знахідка. Дайте пару матчів — і самі здивуєтесь.

— Ну все, — пробурмотів Вітя, задоволено клацнувши тачпадом. — На сьогодні вистачить.