Розділ 5 (1)

Пауза між матчами видалася короткою: десять хвилин на воду, пару жартів і традиційні підколки.

— Ну що, вумнік, тепер ти експерт по замках і дверях, — зареготав Саня. — Вітаю, квест «дворецький винен» пройдений.
— Ага, лишилось тільки гардероб оновити, — додала Маша з хитрою посмішкою. — Білі шкарпетки й сандалі — це прям новий level cap. О, я ж забула, ви ж із Вітюхою з Житомира. Терміново просимо у спонсори швейну фабрику і робимо рекламу шкарпеток! Ха-ха.

Паша лише почервонів і втупився в стакан.

Тренер, який увесь цей час мовчки спостерігав, нарешті підняв голос:

— Ладно, розминка закінчена. Далі починається серйозна частина. У другому сценарії у вас буде противник — команда НПС. Вони спробують перехопити ключі та першими знайти двері.

Гравці відреагували спокійно: нічого нового, усі знали правила. Крім Паші.

— І ще, — продовжив тренер, — цього разу серед вас буде кріт.
— Ем… кріт? — розгублено перепитав Паша. — В сенсі, хтось зрадить?
— Ласкаво просимо в справжню гру, — усміхнувся Денис. — Завжди є один, хто працює не тільки за своїх.
— І прикол у тому, що ніхто заздалегідь не знає, хто саме, — додала Маша. — От і думай тепер, довіряти сусіду чи ні.
— Або довіришся — а він заведе в тупик, — підморгнув Саня.

Паша ковтнув слину. Для інших це було буденно, а в нього всередині все похололо.

— Тому рухайтесь швидко, — підсумував тренер. — У крота обмежені можливості. Чим довше тупите, тим більше шансів, що він встигне.

Завантаження почалося, екрани потемніли — і світ вибухнув.

Величезні кораблі загарбників зависли над Землею, плазмові промені рвали будівлі, сирени вили так, що вуха закладало. Навколо хаос і паніка.

Четверо з команди стояли в масивних скафандрах космодесантників, зі зброєю напоготові.

І тільки Маша — в короткій спідниці, білій сорочці офіціантки космопорту, з тацею у руках і роликами на ногах.

— Ну, пощастило, пп-шшшрр-зз, — видихнула вона, озираючи себе. — Просто шикарний баланс. Дякую, система.

Саня пирснув від сміху:

— Офіціантка проти інопланетян! Ха-ха! «Кому кави? З цукром чи без?»

— Зачекайте, — Паша витріщився на неї з подивом, — а в неї хоч зброя є?..
— Є, — буркнула Маша й запустила тацю просто йому під ноги. — Ось. Новий рівень сервісу.

💬 Чат / прямий ефір
@ГеймМастер92: Я валяюсь! Офіціантка проти загарбників! 🤣
@Пельмешек: Чекаю ульту: «Таця правосуддя».
@Чайник_в_кутку: Ну зате в лор вписується. Хтось же має приносити їжу десантникам.