Розділ 4 (1)

Команда з гуркотом дерлася вузькими гвинтовими сходами. Кам’яні східці слизькі, поручні хитаються, а зверху долинав приглушений скрип — наче сам замок невдоволено бурчав: «Знову ці рандоми приперлися…»

Паша вже ледве дихав, але в очах горів азарт.
«Оце воно! Місце, де ще не були… тут точно схований секретний левел, або хоча б скриня із нормальною їжею, а не м’ясом щурів», — уява малювала йому лут.

— Так, усі разом, — скомандувала Маша. — І ніяких дурощів! Паша, навіть не думай дегустувати двері.
— А я й не збирався… — пробурмотів він і тут же спіткнувся рівно на рівному місці. — Воно саме!

[Чат / прямий ефір]
xXx_Trollface_xXx: ноги без DLC проходки 😂
Marishka: двері смачніші за щура, тримайте в курсі
OldMan78: ставлю 50 голди, що він таки лизне замок
AnalystPRO: а якщо це тест на «мовлення ключа»? Вимовить “мелон”  — і зайде.
KotyaMemes: пароль «няв» 🐾 і двері твої

На третьому поверсі їх зустріла простора зала. Уздовж стін тягнувся м’який золотавий відблиск, підсвічуючи ряд дверей. Кожна — унікальна: одна з драконячою пащею, друга вся в інкрустації, третя взагалі виглядала як шафа з «Ікеї». І жодна підсвітка, на відміну від попередніх рівнів, навіть не натякала, куди йти.

— Ну що, методом «пальця в небо»? — Саня театрально знизав плечима. Плаття знову злетіло, він сердито затопав, тримаючи поділ.
— Стоп-стоп-стоп! — Паша різко підняв руку. Очі загорілися. Він встав у позу детектива зі старого серіалу: пальці під підборіддям, погляд прищулений.
— Дивіться. У нас є три ключі. Дверей більше. Логіка підказує: тільки одна пара «ключ–замок» правильна. Інші — пастки.

— Логічно… для розумника, — протягнула Маша, але в голосі відчувся інтерес.

Паша присів біля замків, і раптом усі побачили, що він реально зосередився: бурмоче собі під ніс, порівнює символи, прищулюється, постукує пальцем по каменю.
— Так, ось… — тихо почав він. — Символи на замках трохи різняться. Тут узор по колу, там — навкіс… Якщо порівняти з гравіюванням на ключах… хм…

Він приклав перший ключ до лівого замка.
Клац! — не підходить.

Другий ключ — до середніх дверей.
Клац! — замок м’яко провернувся, двері здригнулися.

— Та ну, серйозно?! — видихнув Саня. — Цей реально шарить!
— Логіка, а не м’язи, — самовдоволено хмикнув Паша.

[Чат / прямий ефір]
NeoKyiv: БОТАН У ТЕМІ 🔥
SnailMode: чекайте, це був «Sherlock DLC»?
BetKing: беттю 200, що він облажається на наступному ході
DashaTop: вперше Паша не статист, а мозок команди 😏

— Ну що, відкриваємо? — Маша вже зробила крок уперед, але раптом насторожено завмерла: за дверима почулося ледь чутне шарудіння.
— Може, то просто ефект… звуку… — нервово видав Паша. — Або… там миша… велика… з сокирою.
— Я перший не піду! — Саня відступив, затискаючи плаття.
— Не панікуємо, — Маша стисла кинджал. — Заходимо обережно.

Команда рушила всередину, і Паша вперше за весь час відчув:
«Я реально потрібен…»
І це гріло сильніше, ніж будь-який бонус до характеристик.