Розділ 3 (2)

Вартові вломилися в підвал, але команда вже рвонула у вузький кам’яний коридор.
— Бігом, бігом! — кричала Маша, тягнучи за руку Пашу, який замість того, щоб дивитися під ноги, витріщався на потріскану стелю.
— Чому я весь час б’юсь головою?! — жалібно стогнав він, знову боднувши кам’яну арку.
— Бо ти дивишся вгору, а не куди біжиш! — завила Маша.

Саня в сукні намагався перестрибувати низькі арки, але довгі спідниці злітали вгору, відкриваючи глядачам усе більше «непотрібної інформації». У чаті стріму тут же спалахнув феєрверк коментарів:

[Чат / прямий ефір]
NeoKyiv: ахах, груди на підборах пішли в атаку!
SnailMode: +100 до відволікаючого маневру
DashaTop: оператор, ЗУМ ТЕРМІНОВО!!
Milo4ka: мені здається, я бачила трусики 🤯
OldManGamer: у мої часи VR так не ламав психіку…

— Прибери вже ці погляди, ботан, — прошипіла Маша, помітивши, як Паша червоніє, — а то я тебе сама вирублю!
— Я не винен! Воно ж… само впадає в очі! — виправдовувався Паша.
— «Воно»?! — Саня гаркнув басом, але в жіночому тілі це прозвучало як комічна істерика.

У цей момент він спіткнувся об власні підбори й, як підкошений, вліпився у стіну. Сукня заплуталась навколо ніг, і Саня завмер у позі «морська зірка», марно намагаючись підвестись.

Паша інстинктивно кинувся його піднімати — і сам мало не звалився у тріщину підлоги. Система сухо повідомила:

[Система]: Знайдено третій ключ. Залишилось: 0.

— Чудово! — Денис насилу підняв важку скриню з ключем. — Тепер на третій поверх, шукати головні двері.
— А хто взагалі придумав ставити двері на третьому поверсі?! — бурчав Паша, деручись сходами. — Які тут архітектори працювали?!
— Ті самі, що люки в туалетах над сходами роблять, — проворчав Саня, спотикаючись.

Згори дедалі гучніше гриміли кроки вартових.
— Стійте! Зрадники! — лунав крик.
— На сходи! — скомандувала Маша й першою рвонула вгору.

Спідниця служниці ледь не прилипала до каміння, та вона мчала так спритно, наче все життя тренувалась у підвалах. Паша тягнув Саню, який усе ще безуспішно намагався виглядати «пристойно». Кожен його крок перетворювався на битву: сукня застрягала у щілинах, підбори ковзали, а груди підскакували в такт відчайдушним стрибкам.

[Чат / прямий ефір]
K1LLah: качок на підборах — контент року!
DashaTop: дайте йому окремий стрім! 😂
Milo4ka: я вже не можу, сльози течуть!
ToxicLemur: міняю всі донати на його OnlyFans 🤡

— Саня, та досить корячитися, — рикнув Паша. — Просто біжи!
— Я… я стараюся! — простогнав той, завалюючись на бік. — У мене тут два фронти бою, якщо ти розумієш!

На третьому поверсі їх чекали велетенські двері з різьбленим замком.
— Щоб відкрити, треба кинути ключ прямісінько у замкову щілину, — підказала система.
— ЩОО?! — завив Паша. — Це ж міні-гра на влучність!
— Давай, ботан! — підбадьорювала Маша. — Твій зоряний час!

Паша підняв руку, прицілився… і жбурнув ключ. Траєкторія була далека від ідеальної — але в останній момент Саня, стрибаючи, вихопив ключ у повітрі. Правда, сукня зачепилася за ковану решітку, і він завис, як персонаж у багу.
— Давай-давай! — Маша смикнула його за поділ. — Не відволікайся на груди!
— Я НЕ ВІДВОЛІКАЮСЬ! — заволав Паша, почервонівши.

Ключ вислизнув із руки Сани, впав просто у замок і з глухим клацанням провернувся.
— ЄЄЄ! — хором вигукнула команда.

[Система]: Останній ключ вставлено. Двері відкриті.

Позаду знову загриміли крики:
— Вони на третьому поверсі! Лови їх!
— Час для фінального ривка! — Маша схопила найближчих за руки.

Команда вискочила в прочинений прохід, промчала галереєю, де меблі й барикади ставали на заваді. Паша на повному ходу врізався в стіл з глеками вина й облився з голови до ніг.

[Чат / прямий ефір]
NeoKyiv: дегустатор повернув боржок 🍷
SnailMode: тепер він винороб-носій!
DashaTop: бабця його точно приб’є за таку стирку!
BookWyrm: а я чекав середньовічні інтриги, а отримав stand-up шоу 🤔

Нарешті вони вискочили на дах замку. Нічний вітер ударив у лиця, внизу блимали факели, вартові мчали слідом.

Саня, захекавшись, нарешті пригальмував. Сукня висіла клаптями, груди якось прикриті, але дива — «18+ контенту» — вдалося уникнути.
— Ми… це зробили, — видихнув Паша, важко дихаючи.
— Так, — Маша задоволено посміхнулась. — Але цей замок ще не бачив кінця наших витівок.

[Система]: Усі ключі зібрано. Залишилось: відкрити головні двері.