Ввечері всіх увели у зал VR-техніки. Стропи, шоломи та інший еквіп виглядали так, ніби тут не грають, а тренують екіпаж на політ до Марсу.
— Розкладаємось, — сказав Сергійович. — Перша тренувальна локація — французький замок часів мушкетерів.
— О, шикардос, — ухмильнувся Вітя. — З дитинства мріяв бути камердинером.
— Камердинером? — здивувався Паша.
— Та, ролі випадкові. Що випаде — те й граєш, — пояснив Денис. — Система сама розкидає.
— А я мушкетером би хотів, — мрійливо видав Саня.
Секунда — і система зачитала ролі:
— Саня — коханка господаря замку.
— Паша — дегустатор страв.
— Маша — служниця коханки.
— Вітя — камердинер господаря.
— Денис — в’язень у підвалі.
Зала вибухнула реготом.
— Коханка?! — обурився Саня.
— Грудаста, — додав Денис, глянувши на екран. — Система не жартує.
— Та пішли ви… — пробурмотів Саня й поліз у свій еквіп.
— А дегустатор — це шо, я буду пробувати отруту? — обережно спитав Паша.
— Якщо виживеш, значить, отрута фейкова, — хмикнула Маша. — Ідеальна роль для ботана.
— Прекрасно… — застогнав Паша.
Загорілись індикатори. Завантаження почалось.