Розділ 4. Тонкощі інтригованих інтриг

Чорт-чорт-чорт, ну це вже ні в які ворота! Чому саме на мою голову стільки проблем? Адже мені їх ще на старті вистачило з лишком! А тепер що?

Очевидно, що той «туалетний змовник» вів бесіду з кимось, хто головніший за нього. І можливо, що тим Грегором, з яким він так мило балакав, був той самий Бартімус, згаданий ним у розмові зі своїм приятелем біля пісуарів.

Грегор Бартімус… От хоч убий — звучить знайомо, але згадати персонажа не можу! І як на зло, саме зараз у мене взагалі немає часу щось про нього винюхувати. Тому що як я терміново не вирішу свої проблеми, пов'язані з базовим володінням магією, і вилечу з Відбору в наступному випробуванні, мене просто прикінчать, і далі займатися цією змовою не буде кому!

Звичайно, ТЕОРЕТИЧНО наприкінці книги, невдовзі після смерті Вайлет, герої мали б і самі з будь-якими змовами розібратися, йдучи до написаного авторкою гепі енду. Ось тільки два нюанси.

Перший — невідомо, що стане із сюжетом, якщо Вайлет вибуде і помре не ближче до кінця, а вже за два з лишком дні.

Другий — якщо це все ж таки не саме книга «Сутінковий Відбір», а просто світ, аналогічний книзі, то не варто виключати одного АЛЕ: у ньому насправді щасливого кінця могло й не бути. А той геппік, який написала авторка, був просто вигаданий нею заради дотримання законів жанру, бо поганий кінець, де всі померли та герої нещасні, їй би не простили читачі, а видавництво, замість публікації, послало б з такими фіналами гівно на городі копати.

Отже, навіть з цим не можна розслаблятися. І якщо зараз виплутаюся з першочергової колотнечі — обов'язково зайнятися винюхуванням всього, що можна, про цього Грегора Бартімуса. А заразом може і того Тадеуса ідентифікую. Однозначно буде краще, ніж сидіти сліпим кошеням.

Але ось те, про що вони говорили… Це лякало і хвилювало не менше, ніж загроза, що нависла особисто наді мною.

По-перше, вони хочуть нашкодити якійсь дівчині, яка, зважаючи на все, володіє якимось даром Божественного світла. Цей дар у неї ще не прокинувся, і вона, відповідно, поки що не може його використати. Але якщо прокинеться, це зруйнує їхні плани, які мають намір реалізувати до кінця Відбору.

Але що це за дівчина, і про який дар йдеться?

Так, треба краще згадати книгу. На таке, напевно, мали бути розкидані натяки по ходу сюжету.

Ну так ну так! А слона я й не помітила! Звісно ж, Лія, головна героїня! Кілька разів у неї прокльовувалися проблиски якогось дивного дару, який вона сама не розуміла і про природу якого не мала уявлення. Та й кому, зрештою, якщо не головній героїні бути носійкою якоїсь особливої сплячої сили, яка небажана для антагоністів?

Божественне світло… потрібно додати до списку обов'язкових справ «пошукати про нього інформацію у книгах». Того й диви — знайду. Можливо, це дасть якісь ниточки для подальших пошуків.

А по-друге…

По-друге, вони говорили, що задіяли якусь Заздрість, і теревенили про Сімку. Невже… Сім смертних гріхів? Цікаво-цікаво, тому що я не пам'ятаю в «Сутінковому Відборі» сюжетної гілки зі смертними гріхами. Тобто взагалі! Отже, це, мабуть, було тим прихованим сюжетним ходом, який і мав вистрілити наприкінці масштабним поворотом. Можливо, навіть стати ґрунтом для «фінальної битви».

Виходить, щонайменше з недавнього часу в сюжеті книги діяв гріх Заздрість, підконтрольний цьому Грегору Бартімусу, судячи з його слів, завдяки дії якомусь перстню. І так само в нього в рукаві ще шість таких же козирних карт заховано?

Але якщо так, то… А в якому, власне, вигляді Заздрість діє на Відборі? У людській подобі? Якимсь безтілесним духом? Моторошною бабайкою, що нишпорить під ліжками в палацових спальнях? Чи як взагалі ЦЕ має виглядати?

І про який тоді йшлося гримуар, який Тадеус вирішив «потримати у себе» і забрав з бібліотеки?

Стільки життєво важливих питань… а в мене при цьому — повна срака, яка просто фізично не дозволяє ними займатися, доки не видихну хоча б із найближчим випробуванням Відбору.

Тому вирішивши, що подумаю про все це через три дні, я відкрила нариті книги і почала в них копатися, згадуючи студентські роки, коли у сесію за тиждень до іспиту треба було вивчити весь курс за семестр. При цьому ще й зрозуміти, що мені потрібно шукати…

З прочитаного в «Сутінковому Відборі» я знала, що магічні дії діляться на п'ять видів: атака та захист (разом складові бойову магію), заклик, творення, маніпуляції та трансформації.

З суттю атаки та захисту все було і так зрозуміло: умій шарахнути та вмій захиститися від того, чим хтось вирішив шарахнути тебе. Для першого використовувалися атакуючі заклинання різної потужності та ступеня ураження, для другого — цілий набір найрізноманітніших щитів та бар'єрів.

Заклик дозволяв викликати різного роду істот та керувати ними. Від астральних до цілком матеріальних. Причому справжнього життя і свідомості в них це не вдихало — вони були магічними ляльками, які відживали своє і зникали. Або покликаними з інших вимірів істотами та сутностями, які після закінчення дії заклинання поверталися назад. Природно, рівень, розміри, міць і можливості істоти, що викликається, несли відповідні магічні витрати і вимагали від мага певного рівня володіння силою. Також магічні резерви і рівень мага визначали максимальний час, який здійснювався виклик.