Розділ 2. Тобто, мене всі ненавидять?

Минуло кілька хвилин не зовсім естетичного галопу коридорами палацу, перш ніж я, нарешті, дозволила собі зупинитися і віддихатися. А заразом перетравити все, що сталося… і ще сильніше почервоніти, відчайдушно б’ючись лобом об стіну коридору.

Ні, ну це ж треба так влетіти — застукати за таким делікатним заняттям не когось там, а самого короля. Мало того — короля, у Відборі наречених для якого ти тепер береш участь! І хай навіть не в ролі головної героїні, яка за каноном має з ним залишитись у результаті… але все одно не легше. От же ж трясця!

Захотілося заволати на всю горлянку, як молода вовчиця, якій спиться, чи не спиться. Притиснутися спиною до стінки і сісти прямо на підлогу. Але я вчасно зупинила себе — цього ще не вистачало. Раптом подумають, що мене якийсь перевертень покусав, або що я просто збожеволіла. І тоді в кращому разі запхнуть у психлікарню. Що, звичайно ж, буде не безславна смерть, яка чекала на Вайлет за пару сотень сторінок, але все одно якось не надихає.

Тож повільно дихаючи, я порахувала до десяти, поправила зачіску, дивлячись у своє відображення у вікні, і почимчикувала назад — шукати бальну залу, з якої так квапливо втекла після того падіння.

До речі, а як на цьому місці діяла Вайлет у книзі? Треба пригадати… здається, гордо встала, задерла носа, і блиснувши розлюченим поглядом, пішла за шампанським. Всіляко намагаючись зберегти гідність, хоч за її спиною всі й гиготіли.

Ну так ну так, не дуже схоже на те, як вчинила я. А мені ще й вистачило розуму заскочити після цього в чоловічий туалет, де спочатку підслухати змову, а потім зіштовхнутися з моїм потенційним нареченим. Ой, лишенько, краще про це зайвий раз не згадувати! Бо щоразу в голові включається та серія «Гри престолів», з шеймінгом голої Серсеї, що йде вулицями Королівської Гавані.

Так, припустимо, срака сталася. Ок, прийняти до відома і діяти далі, намагаючись привертати до себе якнайменше уваги. Якщо чогось мене жіноче фентезі й навчило, то це тому, що потраплянці в чуже тіло в більшості випадків вкрай небажано, аби її розкрили. Звісно, бувають винятки. Але чи є таким винятком мій випадок — це ще потрібно з'ясувати, уважно промацуючи обстановку. А поки не промацала — личко цеглиною, і вдаю, що я — все та сама Вайлет Кримсон, до якої всі місцеві звикли.

До речі, про це…

— Треба ж, ти все ж таки повернулася. А ми вже думали, що більше не побачимо тебе до кінця прийому, — глузливо хмикнула вродлива шатенка в темно-синій сукні. На руці у неї був такий самий знак, а на безіменному пальці — каблучка з трояндою.

Поруч із нею, легко тримаючи в руці келих вина, стояла невисока, але дуже миловидна брюнетка в малиновій сукні. І також — учасниця Відбору.

— Та треба було відійти… поправити макіяж, — трохи незграбно промовила я. І схоже, невпевнені нотки мого голосу обох дівчат неабияк потішили, про що свідчили їхні красиво нафарбовані губки, що розтяглися в злих напівусмішках.

— У такому разі, чому ж у тебе все ще туш навколо очей потекла, та й помада трохи розмазана — так само, як у той момент, коли ти піднімалася з підлоги? — саркастично пролепетала брюнетка, і від її інтонацій у мене засмоктало під ложечкою.

Та чого ж вони на мене визвіряються?!

Хоча…

Ця низенька, судячи з усього, Зара Гаспінт, дочка трохи збіднілого, але все ще не злиденного столичного лорда. І якщо пригадати сюжет, то саме два розділи тому Вайлет публічно принизила її. Заявила при всіх учасницях, що сукня, в якій тоді дівчина була, ймовірно належала ще її бабусі і купувалася, коли їхня родина могла дозволити собі вбрання, що відповідає титулу. А потім додала, що королівський Відбір наречених — не фонд допомоги бідним та убогим. Після чого, підійшовши до Лії, кинула: "І тебе, до речі, це теж стосується".

Друга ж дівчина, у такому разі, очевидно Кетрін Вінтерфрост — дочка радника якогось міністра, яка здружилася із Зарою. Батька якої взяли під варту чи то в четвертому, чи то в п'ятому розділі, за підозрами у «торгівлі посадами». І так, саме, сфабриковані докази, на основі яких ці підозри були висунуті лорду Вінтерфросту, організувала Вайлет, за підтримки когось із людей її родини! А все через те, що на самому початку зчепилася з Кетрін, коли та заступилася за Лію під час першої атаки на неї «головної курви всієї книжки», то пак мене!

Ось же дідько, тепер, коли я це пригадала, навіть якось не виходить злитися на цих дівчат за їхні шпильки на мою адресу. Адже всі їхні «щирі емоції» Вайлет у повному обсязі заслужила. Причому в дусі: «Скажи спасибі, що тільки словами, а не по морді врізали».

— Ой, дякую, щось я це пропустила… піду, серветку візьму, а ви тут… веселіться… — пробурмотіла я, знову відчувши, як на лобі виступили краплі поту. І ганебно втекла, хапаючи зі столу серветку. Сама не знаю, навіщо. Заодно подивилася на своє відображення у срібному таці, і…

От чорт, розвели як лоха на базарі! Взагалі не потекла туш, і з помадою все гаразд! Мабуть регочуть там із мене зараз. І спробуй їх у цьому звинувачувати, якщо сама нещодавно, читаючи книжку, мріяла прибити «цю погань Вайлет»!

Ймовірно, через нерви я схопила зі столу канапешку і закинула її в свій рот. А через секунду, саме жуючи її, обернулася… І зустрілася очима з його величністю Робертом Амертором! Від погляду якого буквально вдавилася та закашлялася.

— А тепер настав час танцю! — раптом пролунав голос чоловіка, одягненого в святковий одяг. — То нехай же король виконає волю богів і станцює з учасницею Відбору, яка перебуває до нього найближче!