Розділ 17. Змовниці

— Це сталося сімнадцять років тому, коли ми з вами були іще геть дітьми, тож і не пам’ятаємо тієї колотнечі, яка сколихнула столицю, — тихо заговорила я. — Але тоді… хтось напав на маєток лорда Атласа Свентерна і вирізав там усіх. Навіть прислугу. Тіла одних були там, інші вважаються зниклими безвісти. Самих Свентернів мертвими знайшли всіх… крім молодшої доньки, якій тоді було трохи більше року. І вгадайте, з якого роду перевертнів Свентерни.

— Жартуєш?! — подруги знову підскочили.

— Якби ж, — я похитала головою. — Свентерни були дуже знатним і дуже багатим родом. Офіційно молодша донька вважається зниклою безвісти, а отже — спадкоємицею. Якій перейде маєток і всі статки, варто їй об’явитися та довести, хто вона, прилюдно перетворившись на лебідку. Тож якщо я маю рацію…

— То відкривши своє походження, Сара може претендувати на право стати нареченою принца, — видихнула Кетрін, важко опустившись на диван.

— Проте вона, схоже, планує тримати це в таємниці, аж поки не доб’ється мого остаточного падіння, щоб місце офіційної нареченої спадкоємця знову було вільне, — прогарчала я крізь зуби. — А потім, вірогідно, підлаштує ситуацію, щоб нібито ВИПАДКОВО перетворитись і вдати, неначе сама шокована. Таким чином поки всі вважають її просто бідною простолюдинкою та не підозрюють, що вона знає про своє походження…

— Ніхто і не повірить, ніби вона навмисне підставляє тебе, бо має чіткий мотив і продуманий план, — завершила Ірен, рипнувши зубами.

— От же ж тварюка! Ну нічого, ми їй покажемо, як роззявляти рота на чужих чоловіків! — випалила Кетрін. — І не хвилюйся, зробимо все так, що Деміан потім сам до тебе назад приповзе!..

— До речі, щодо Деміана, — перервала я, глибоко вдихнувши. — Слухайте, я довго про це думала. Про наші з ним відносини. Про те, як він ставився до мене. І те, як легко купився на цю Сару, просто зневаживши мене… Словом, я… не хочу, щоб він до мене «приповзав».

— Стоп… ЩО?! — аж вдавилася Ірен.

— Розумію, звучить дивно, коли мова про таку вигідну партію, — я похитала головою. — Але нехай та Сара забирає його собі. Вони одне одного варті, я ж не хочу марнувати решту життя з ТАКИМ чоловіком. З мене просто годі зрадливих егоїстичних покидьків, яким начхати на мене і те, що я відчуваю. І в сраці я мала таких прекрасних принців, що туалетний папір, яким своє лайно підтирають, цінують більше за мене, — прошепотіла я, відсторонено дивлячись на власні коліна.

Повисла тиша. Така важка, що жодна з нас не наважувалася її порушити навіть власним надто гучним диханням.

— Протею… ви розумієте, які умови наших з ним заручин, — напружено заговорила я, нарешті наважуючись цю тишу обірвати. — А отже — які мають бути умови для розриву цих заручин. Та наслідки цього розриву, якщо причиною стане моя ганьба, яку Сара очевидно прагне організувати.

— Тобто, наша мета — розвернути все так, щоб вагомий привід для розриву заручин отримала вже твоя родина? — промовила Ірен після ще однієї важкої паузи.

— І теоретично, цим приводом може стати публічна зневага та глибока образа честі твого роду, яку Деміан вже почав демонструвати, — підступно усміхнулась Кетрін, блиснувши очима. — Поки що його дії — всі ці публічні знаки уваги Сарі — класифікуються як неприємні та небажані. Але… уявіть, якщо він почне поводитися з нею на людях більш відверто та розкуто, при цьому продовжуючи все більше не шанувати свою офіційну наречену. Буде принижувати її, ображати перед усіма. Доведе ситуацію до межі. А потім, дівчата, — захихотіла Кет, потираючи долоні. — …НЕСПОДІВАНО спливе правда про те, що Сара від самого початку була підступною зміюкою та маніпуляторкою, яка цілеспрямовано очорняла доньку роду Фостервуд, плануючи після її падіння розкрити своє походження та вискочити заміж за принца, який в неї по вуха закохався. І от заради ЦІЄЇ ПАСКУДІ підлий та хтивий Деміан Вернердаст змішав з брудом свою нещасну наречену, чия доброчесність насправді як була, так і є непохитною.

— Хо! — нервово реготнула я. — А це, гадаю, справді стало б вагомим приводом вимагати в королівського дому розриву заручин, щоб це ще й вони нам винні лишились.

— Отож-бо, моя люба, — підморгнула Кетрін.

— Тільки щоб реалізувати цей план, доведеться гарненько повпрівати, — задумалась Ірен. — Тож для початку… Гадаю, найперше ми маємо змусити Сару повірити, ніби все іде за її планом, а ти, Елісон, вже зламалася, здалася, опустила лапки і стала легкою мішенню. Так вона розслабиться, втратить пильність, і тоді нам буде легше водити її за носа, змусити помилятись та недооцінювати значення власних помилок. Зокрема, нехай вона думає, що ти лишилася геть сама, від тебе всі відвернулись і вважають неадекватним стервом після того, як «ти побила її в туалеті на Вересневому балу». Зустрічатися особисто з тобою ми будемо дуже обережно, основний обмін інформацією організуємо через записки в секретних місцях. Ну і, звісно ж… хай ти вирішила, що не хочеш мати з Деміаном нічого спільного. Але поки ми не провернемо все, тобі доведеться іще деякий час повдавати, ніби він тобі дуже сильно не байдужий і ти прагнеш налагодити з ним відносини. Навіть якщо це справлятиме на тебе такий самий ефект, як вчорашнє блювотне зілля, — реготнувши, додала вона.

— В такому разі, з чого почнемо? — усміхнулась я, з азартом розминаючи пальці.