Розділ 10. Вересневий бал

Вересневий бал наближався, наче великий яскравий потяг, на який ти дивишся, прив’язана до колії, хоча мала б їхати всередині вагона-люкс. І мені не лишалося нічого, крім як вдавати, ніби справді сиджу всередині того вагона з келихом вина… та щиро сподіватися, що останньої миті потяг мене таки не переїде, і я зможу направду до того вагона заскочити.

Звісно ж, Елісон — офіційна наречена королівського спадкоємця — заздалегідь подбала про те, щоб підготувати до такої події шикарну сукню. Її доставили без найменшої затримки, за кілька днів до самого балу. І я зроблю все можливе, аби ця сукня стала переможною!

На щастя для мене, з балом я прекрасно знала, що саме має трапитись і коли: за книжкою Елісон підстерегла Сару в туалеті. Поставила Кетрін та Ірен чатувати, аби ніхто не увійшов і не завадив їй. Та влаштувала бідоласі огидну розправу з опусканням голови в унітаз, в якому змивала воду. Ще й висипала на неї зверху кошик для використаного туалетного паперу та засобів гігієни (один з тампонів навіть застряг у волоссі). Після всього цього Елісон пішла, лишивши Сару ридати на підлозі туалетної кабінки: всю брудну, розхристану, в порваній та безнадійно зіпсованій шикарній блакитній сукні, яку їй подарував Деміан, і яку Елісон в книжці з цієї причини так прагнула перетворити на сукню ганьби після того, як побачила їхній танець на балу.

Було чимало свідків того, як Елісон вийшла з туалету за хвилину до заплаканої Сари. Зокрема — ті самі дівчата, яких туди не пускали Ірен та Кетрін. Тож лисиця не змогла відбрехатися перед Деміаном, коли він про все дізнався, та вдати, що це не вона щойно мало не довела нещасну першокурсницю до самогубства.

Але зараз я можу убезпечити себе від цього! Достатньо лише триматися на видноті, особливо ретельно — коли Сара ходитиме в туалет. Бажано також, щоб так само алібі на час її відсутності мали мої подруги. Якщо ж раптом сама захочу сходити до вітру — робити це лише тоді, коли Сара танцюватиме в усіх на очах посеред бальної зали. І в жодному разі не заходити до дамської кімнати разом з цією пройдисвіткою!

Якщо все вийде, найфатальніший сюжетний поворот не станеться, і принаймні цієї ночі Деміан не поцілує Сару і не зненавидить мене. Звісно, далі також буде небезпечно, але так я хоча б пригальмую своє падіння та отримаю шанс щось виправити.

…Звісно, за умови, що ті, хто днями напали на мене посеред ночі, не організують мій політ до сусідньої прірви!

Обнадіюючи себе, я відпустила майстриню з салону, яка робила мені зачіску, мейк-ап та манікюр. Закінчила вбиратися, і оцінивши у великому дзеркалі свій приголомшливий вигляд, гордо рушила до виходу з гуртожитку, аби пройти до корпусу, де знаходилась зала для урочистостей, пишно прикрашена до свята.

З кислою міною війну не виграти, тож я маю випромінювати впевненість. А головне — щиро її відчувати. Лише тоді в мене вийде щось змінити.

Втім, легко казати про впевненість. Але коли побачила Деміана неподалік від парадного входу, я відчула слабкість в колінах. Ми з ним не розмовляли від тієї ночі, як я попросила його піти. Кілька разів ми перетиналися на публіці, обмінювались стандартними вітаннями в коридорах академії, та йшли далі кожен своєю дорогою — не більше.

Проте Вересневий бал — це офіційна подія, на якій я маю супроводжувати його, а він — демонструвати гармонію зі своєю майбутньою королевою. Тож хай яка незручність застигла між нами, сьогодні про неї треба забути. А я ще й сподівалась, що за цей вечір зможу її подолати.

— Вітаю, Деміане, — кивнула я, присівши у вишуканому реверансі, з яким спідниці моєї сукні красиво колихнулися.

— Радий тебе бачити, — усміхнувся він та притиснув до губ мої тонкі пальці, на одному з яких сяяла його каблучка. Символ наших заручин.

Цікаво, чи й справді радий?

— Мені бракувало тебе, — шепнула я, переплітаючи з ним пальці.

На диво, він таки не обірвав цей жест. Натомість притягнув мене до себе та дав взяти себе під руку.

— Дні були непрості, — відказав Деміан після нетривалої паузи. Я напружено видихнула.

Як і належить, ми пройшли до зали для урочистостей разом. Так, щоб це бачили всі. І так само разом нам належатиме бути серед пар, які танцюватимуть сьогодні перший танець. Коли за кілька хвилин ректор виголосить свою промову і розпочнеться офіційне відкриття Вересневого балу.

Від самого початку я планувала, що коли сюди прийде Сара, я навіть не дивитимуся в її бік. Просто ігноруватиму як щось, абсолютно мені байдуже. Але коли це сталося, коли дівчина перетнула поріг зали для урочистостей, я затамувала подих, якось автоматично прикипівши до неї поглядом.

Тоді, в книзі, я із завмиранням серця читала, як вона вбирається в ту прекрасну блакитну сукню, розшиту сріблом, яку їй прислали від Деміана. Як сама зачісує своє волосся великими кучерями, що білими спіралями спадають на плечі та спину. Робить макіяж косметикою, яку їй позичила нова найкраща подруга, сусідка по кімнаті в гуртожитку. І ось так, прекрасною кришталевою річкою, впливає до зали, сором’язливо позираючи на всі боки. В той час, як усі погляди спрямовані на неї, але сама вона бачить лише один із них: той, що належить Деміанові… якого під руку тримає Елісон, чиї бурштинові очі аж палають від люті.

Але зараз я направду дивилася не з гнівом.

А з приреченістю, яка вгризлася мені в груди крижаними пазурами.