Розділ 7. Коли все летить шкереберть

Одним з перших поворотних сюжетних пунктів «Академії Клинків і Троянд» був традиційний Вересневий бал. Той самий, на якому Деміан в книзі танцював із Сарою в розкішній блакитній сукні, яку подарує їй на знак вибачення за те, що «його наречена зіпсувала вином» ту сукню, яку дівчина орендувала для вечірки на честь заселення.

В книжці Елісон просто злетіла з котушок, коли побачила Сару в тій сукні та зрозуміла, звідки вона в неї. А потім взагалі полетіла в космос на тязі підсмаленої сраки, дивлячись, як Деміан із нею танцює, та як він при цьому на неї дивиться. І не бачачи нічого навколо за пеленою люті, виловила Сару в туалеті та настільки довела бідолаху, що та в сльозах побігла стрибати з вежі, але Деміан її зупинив. Саме тоді й стався їхній перший поцілунок. Ну а наречений Елісон остаточно її зненавидів та припинив виявляти ніжність.

Я не могла допустити, щоб ця арка взагалі сталася. Тому почала максимально дистанціюватися від Сари Свейн. І робила все можливе та неможливе, щоб мати алібі. Максимально надійне алібі. Аби коли «хтось» розкидає речі Сари в коридорі гуртожитку, попсує її конспекти, чи оббризкає чимось смердючим одяг в шафці роздягальні, поки дівчина буде на фізкультурі — щоб коли все це відбуватиметься, мене бачило якнайбільше людей. За можливості я намагалась підлаштувати обставини так, щоб крім мене, на виду були також Ірен та Кетрін, аби ніхто часом не приписав їм всі ці витівки нібито за моїм наказом.

На жаль, це не завжди вдавалося. Мені було відомо, що та приблизно коли Елісон у книжці робила проти головної героїні, але я не знала точних дат, бо там їх не вказували. Посушивши трохи голову над записником, в якому зробила нотатки того, що пам’ятала по сюжету, я спробувала прикинути приблизні дні деяких інцидентів. Але авторка не дала конкретного таймінгу на більшість подій, тому з контр-мірами було складно.

Погіршувало ситуацію те, що більше ні з ким ця падлюка не конфліктувала! Була з усіма доброю та щиро позитивною лапочкою. І через те, що вона не мала інших відкритих ворогів, усі підозри однаково найперше падали на мене.

Втім, мені таки вдавалося не перетинатися з цією дівчиною особисто. Ба більше, я навіть навмисне розверталася та йшла в інший бік, якщо просто помічала, що вона десь іде мені назустріч коридором. Тож принаймні публічних відкритих конфронтацій з нею уникнути вдавалося. Можливо, саме тому Деміан зі мною все ще розмовляв, і навіть пообіцяв зайти сьогодні до мене з пляшкою вина.

Так, правильно, іще не все втрачено! Я досі маю шанс все налагодити.

…Спайк стояв біля одного з далеких стелажів у бібліотеці, куди я підійшла в пошуках потрібної книги. Здригнувшись, я розвернулась, ледве його побачила, та вже збиралася піти куди завгодно, аби подалі від нього. Але його голос наздогнав мене:

— Чув, сьогодні тій першокурсниці, Сарі Свейн, доставили в гуртожиток сукню для Вересневого балу. Дуже гарну. І таку дорогу, що вона й близько не могла б собі такої дозволити. Цікаво, хто ж оплатив її в люксовому столичному ательє, га?

— Чужі сукні — це не моя справа! — випалила я, не озираючись.

Та все ж, завмерла, не в змозі ступити навіть крок.

— Звісно, твоя правда, — протягнув Спайк, і за своєю спиною я чула кожен крок, з яким він наближався до мене. — Ходять чутки, що твій наречений раніше кілька разів дарував своїм коханкам сукні чи прикраси. Але зазвичай такі дорогі подарунки він робив лише тим, з ким вже переспав і планував довготривалі, а не разові інтрижки. Проте не на ранніх етапах залицяння. Ще й коли мова про бідну стипендіатку, яка навіть нормального шоколаду за своє життя не бачила.

— Я не збираюся приймати твою пропозицію та шпигувати за Деміаном на твою користь! — випалила я, різко обернулась…

Та зрозуміла, що він стоїть надзвичайно близько до мене. ЗАНАДТО близько!

Ніздрі одразу відчули тонкий, різкий запах чоловічих парфумів. Такий слабкий та невловимий, що його можна було помітити, лише стоячи зовсім поряд зі Спайком. Лицем до лиця. Майже в його обіймах.

Аромат, призначений не для всіх.

— Можливо, вже зовсім скоро ти й не здатна будеш більше дізнатися в нього хоч щось цікаве, — повільно проговорив він, зачіпаючи своїм подихом пасма рудого волосся, що обрамляли моє обличчя. — Ти зберігаєш вірність не тій людині, Елісон. Скажи, невже ти й сама справді вважаєш, ніби він того вартий?

Я нічого не відповіла. Лише стиснула зуби, різко розвернулась та швидко пішла геть. В голові гупали гучні удари пульсу, серце розривало груди, очі пекло. Ледве себе тямлячи, я поспіхом зібрала свої речі за робочим столом в читальній залі, здала книжки та забралася геть. Сьогодні п’ятниця — попереду вихідні, попрацюю над цими темами в суботу чи неділю. Зараз мені просто хотілося скоріше замкнутися в своїх апартаментах в гуртожитку.

Але зачинивши за собою двері, я не відчула себе в безпеці. Тільки сповзла на підлогу та обхопила коліна. Руки тряслися. Здавалося, весь світ зараз перетворюється на пісок, який так швидко розвалюється та сиплеться крізь ці тремтливі бліді пальці!

Заспокоїтись. Я маю заспокоїтись. В мене все ще є шанс налагодити стосунки з «книжковим чоловіком своєї мрії» — моєю казкою, в яку так хотілося б утекти від пережитого. Він прийде до мене сьогодні ввечері. Сюди. В нас запланований романтичний вечір. Я замовлю вечерю з дорогого ресторану, поставлю свічки, вдягну гарну сукню та звабливу білизну. А ще буду милою та веселою і нагадаю йому, яка насправді чудова. Саме так все й буде!