Розділ 2. Бідна лебідка

Він стояв просто переді мною: книжковий чоловік моєї мрії, з яким я тепер була заручена… І якого маю незабаром втратити, бо його забере інша.

— Елісон? Радий зустрічі, мені тебе дуже бракувало, — усміхнувся принц Деміан Вернердаст. Та взявши мою руку, притулив її до своїх вуст з настільки гарячими бісиками в цих червоних очах, що я мало не зомліла прямо перед головним корпусом!

Ох, святі небеса, він був просто розкішний! Шовковисте темне волосся, пронизливий погляд, і оце гостре підборіддя, ніби виточене з мармуру античним генієм скульптури… А ще треноване тіло, м’язи під яким вгадувались навіть крізь форму академії (і як я знала з книжки, там справді було чому вгадуватись!). Скільки разів моє серденько завмирало на романтичних сценах із ним! І як же сильно я обмахувала найближчим журналом розпашіле обличчя, перечитуючи ті дві спайсі-сцени з його участю, які авторка прописала в книжці!

І от тепер він, Деміан, просто поряд зі мною. Гарніший, ніж на всіх фан-артах з пінтересту. А я млію та просто не хочу думати про перспективу розриву заручин з цим шикарним чоловіком, бо бачте, головною героїнею авторка іншу обрала!

Але нічого, в мене був план! І полягав він у тому, щоб поламати добре знайомий мені сюжет.

Головною причиною, через яку зіпсувалися відносини між Деміаном та Елісон, був стервозний характер лиходійки, яка просто з нічого почала ревнувати нареченого до Сари Свейн, головної героїні. Влаштовувала сцени, виносила бідному хлопцеві мозок, та що найгірше — організувала справжній жорстокий буліг нещасній Сарі. Постійно доводила бідненьку до сліз, що та аж мало з життям не покінчила.

Отже, якщо я не хочу свого «поганого фіналу для лиходійки», достатньо просто не бути цією лиходійкою та не займати Сару! І більше довіряти Деміану, з яким ми заручені з дитинства, хоч до вступу в академію майже не спілкувалися. На щастя, я опинилася тут саме перед початком останнього навчального року — на стартовій точці сюжету. Тобто, навіть до найпершого конфлікту Сари та Елісон, до найпершої напруги між Елісон та Деміаном. Тому я точно дам цьому раду, і після випуску не поїду в глухомань знеславленою дружиною огидного негідника, а вийду за розкішного принца-дракона.

Ну а щодо Сари…

То крім Деміана, навколо неї вилося ще кілька красунчиків. Тож не пропаде дівчинка — просто обере когось іншого зі свого «гарему».

— І я дуже рада тебе бачити, — тим часом відповіла я, дивлячись на свого прекрасного принца з-під опущених вій.

— Коли я вчора повернувся в місто, мені повідомили, що з тобою сталося. Вибач, що не відвідав тебе одразу, але мене запевнили, що все вже добре, а я мав важливі державні справи, — продовжував він та поклав руку на мою талію.

— Нічого, я все розумію. На щастя, на нашого сімейного цілителя завжди можна покластися, — промуркотіла я, аж танучи від цього дотику.

— Гаразд, не відволікатиму тебе, — зітхнув Деміан, таки прибрав долоню з моєї талії і провів нею на прощання по плечу. — Зустрінемось пізніше, на вечірці після заселення.

Я кивнула, проводжаючи його поглядом. Насправді для дітей аристократів заселення було чисто символічним. Всі речі «золотих студентів» слуги ще зранку позаносили в заброньовані апартаменти преміум-корпусу гуртожитку. Тож по-справжньому возилися зі своїм заселенням зараз стипендіати та звичайні студенти, чиї родини в кращому разі ледве назбирали на навчання своїх дітей, а в гіршому навіть брали в банках студентські позики. І хто житиме в своїй більшості по двоє в одній скромній невеличкій кімнаті.

Аж раптом я завмерла.

Довге біле волосся, світло-блакитні очі, грація в кожному русі мініатюрного стрункого тіла. Жодних сумнівів, це вона!

Сара Свейн, першокурсниця, головна героїня «Академії Клинків і Троянд». Бідна вісімнадцятирічна сирітка-стипендіатка, яка насправді — остання зі стародавнього роду перевертнів-лебедів. Але наразі не знає про це, бо її батьків вбили загадкові змовники, а її, немовлям, сховали в сирітському притулку. Проте того вірного слугу, який заховав її там, теж убили, тому нікому було забрати її та повернути в родовий маєток. Так вона і лишилася в сиротинці: без копійки за душею, але дуже розумна та безмежно добра. Досі вона жодного разу не перетворювалась, ця здатність вперше прокинеться в неї лише наприкінці першого семестру як один з головних сюжетних твістів, що розкриє її істинне високе походження. І тим самим усуне останню перешкоду в любовній лінії, бо зробить її гідною партією навіть для принца.

Моє ж завдання — знаючи сюжет, не дати цій любовній лінії статися взагалі!

Тому зараз я просто спостерігала за нею здалеку. В книжці саме на цьому місці відбулася перша зустріч Сари та Деміана, а слідом за нею — і перша конфронтація з Елісон. Дівчина, захопившись вивченням свого розкладу, випадково налетіла на принца та вибачилась. Але Елісон це вкурвило і вона накинулась на неї, наче шуліка, принизила й довела до сліз. А це, в свою чергу, обурило Деміана та стало першою тріщиною в їхніх відносинах, яка надалі лише сильніше розросталась.

Я ж цього допускати не збиралась! І коли Сара справді налетіла на Деміана та почала, шаріючись, вибачатись, ніяково заправляючи за вушко пасмо білого волосся, я навіть не збиралася до них підходити. Просто дивилася здалеку, як мій наречений нахилився, щоб допомогти їй зібрати речі. Лишилася так стояти, навіть коли дівчина в процесі випадково торкнулася його руки та ще більше почервоніла. А потім, підхопившись, притиснула до себе те, що позбирала, і побігла собі далі…