7.2

Що це в дідька взагалі означає… Що ще за Королева Відьом? То як фінальний бос? Та, кого спалити мають в першу чергу?

[Сузір’я Октант роздумує, що якщо героїня королева, то за її силою прийдуть і інші демони. Але це говорить про те, що і сила її ростиме в протистоянні з ними… ,То чому ж демон, якийидо неї прив’язаний, такий слабкий? Невже він теж має вирости в силі? Мабуть, силу потрібно тренувати і пізнати інші її види, а також спробувати удосконалити Лук, на меч ( як варіант). Баланс поповнено на 30 коїнів.]

Зачекайте! Давайте по порядку. Може я неправильно почула…

— Повтори, — сказала я нарешті. Спокійно. Занадто спокійно. — Бо або я щойно почула найбільшу дурню в цьому світі, або ти вирішив мене добити.

Андре не відводив погляду.

— Королева Відьом, — повторив він. — Як в людей є очільники чи в тварин альфи. Це природньо для істот, що живуть у скупченні.

— У вас тут що, коронацію без мене провели? — хмикнула я. — Свічки, пісні, “обираємо найсильнішу — оп, ось вона, стоїть, нервує”?

— Саме так це й працює, — сухо відповів він. — Без свічок. І без згоди.

Я провела рукою по обличчю. Попіл знову липнув до шкіри. Чи це просто бруд, що липне до спітнілої шкіри?

Та хрін з ним! Зараз є більш нагальні питання!

— Добре, — повільно сказала я. — Припустимо. Просто припустимо, що я — якась там Королева. Чому я про це дізнаюся від демона на вулиці після зустрічі з нічним вовком-пилососом світла?

— Бо ти вже мала знати це. Принаймні мала. Процес присвоєння титулу доволі болючий. Деякі твої попередниці описували його як нестерпніший за горіння в Пекельному Вогні. Коли остання Королева Відьом, інша вже переживає прийняття сили. Це як мітка, що змінює кожну клітинку у тілі.

От тобі й на… Добре звичайно, що не мені довелося це переживати, але було б непогано знати про це завчасно. Тепер якось дещо незручно вийшло…

— Тоді звідки ти знаєш, що я…

— Бо мене обрали для угоди саме з тобою. У кожної Королеви має бути мітка Випаленого ім’я. Не буду вдаватися у подробиці щодо того, як обирається демон для контракту з Королевою, тому можеш не питати.

— А хіба угода з демоном має бути в кожної відьми? Хіба я не могла просто відмовитися?

— Не могла. Якби ти ще була звичайною відьмою, то гаразд. Але після присвоєння статусу та входження у повноваження, нагадую, що змінилася кожна клітинка в тобі. Ця сила просто розірвала б тебе. Угода з демоном допомагає урегулювати потік та зменшити навантаження.

— Так би мовити, демон стає каталізатором? Чи стабілізатор?

— Ката… що?

— Забий. Тобто уникнути мітки мені в будь-якому випадку було ніяк… А щодо минулої королеви… Її вбила…

Мені було дещо боязно продовжувати думку, оскільки “найсильніший” зазвичай проявляється під час протистояння. А якщо минула королева ще й була улюбленою та поважною… Тоді в мене будуть ще одні проблеми на мою маленьку дупку.

От і за що мені це все?

— І ти її не вбивала.

— Тоді якого…

— Ти її пережила, — перебив він. — Її сила не зникла. Вона шукала носія. І знайшла.

Мітка на грудях знову озвалася — цього разу не болем. Тиском. Наче щось всередині погоджувалося.

Мені це не сподобалося.

Останнім разом, коли мені здалося, що вона реагувала на мої емоції або слова Андрійка, перед нами опинився Сонцепоглинач.

— Чудово, — видихнула я. — Просто ідеально. Значить, у мене всередині ще й чужа сила з припискою “без згоди власника”.

— Не зовсім чужа, — обережно поправив він. — Вона резонує з тобою. Інакше ти б не витримала навіть першого імпульсу. Сонцепоглинач прийшов саме за цим — перевірити, чи ти справжня.

— І як, перевірив? — криво усміхнулася я.

— Так, — відповів Андре. — І пішов, бо відповідь йому не сподобалася.

Я засміялася. Коротко. Нервово.

— Тобто тепер за мною бігатимуть не лише інквізитори, а ще й оце… — я махнула рукою в бік неба. — Космічні нюхачі сили?

— Космічні? То які?.. Гаразд, не важливо. Й так зрозуміло, що ти не зовсім у здоровому глузді, — тяжко зітхнув демон. — Ні, не всі намагатимуться тебе вбити. Дехто прийде переконувати.

— О, — я закотила очі. — Навіть так? Навіть соромлюся запитати, на що вони намагатимуться мене “вмовити”.

Ми знову замовкли. Місто жило далі, світло(в тому числі й сонячне) поступово поверталося. Ніхто не знав, що щойно над їхніми головами пригадо таке собі “демонічне сонечко”.

— І що тепер? — спитала я нарешті. — Я маю зібрати відьом, очолити повстання, спалити церкву й стати легендою?

Андре ледь помітно всміхнувся. Без іронії.

— Ні, — сказав він. — Ти маєш навчитися не палити все підряд та не вибухнути через надмір енергії. Від тебе тдоля світу жодним чином не залежить. Єдине твоє завдання — просто існувати.

Я зітхнула й подивилася на свої руки. Вони більше не тремтіли. Та оте саме “існувати” насторожувало. Не “жити”, а саме “існувати”. І це слово має велику кількість значень… Існувати можуть і кістки з рештками, не обов’язково повноцінний організм.

— Знаєш, що найгірше? — сказала я тихо. — Я тобі вірю. А це означає, що шляху назад уже немає.

— Його не було з моменту, як ти пережила перший вогонь, — відповів він.

Я підняла голову.

— Тоді ходімо, — сказала твердо. — Якщо я вже Королева… мені потрібне королівське навчання. І хтось, хто вміє битися не гірше за довідку.

Андре кивнув.

— Ласкаво просимо у справжню гру, Ельзебет.

Я ледве не засвіялася. Демон же не в курсі, що ми дійсно у грі. Грі-симуляторі побачень з бойовими сценами.

[Сузір’я Октант радить перевірити магазин перед битвою й надсилає підтримку у 30 коїнів.]

Якою ще битвою?.. Не треба більше битв! Хоча дізнатися баланс було б непогано.

[Баланс гравця: 2084 коїнів]