Розділ тринадцятий

Я різко вдихнула, наче після довгого занурення у воду. Легені запекло, а серце билося так швидко, що я не одразу зрозуміла — це сон уже скінчився. Темрява змінилася напівтемрявою хатинки, у якій ще тлів кволий вогник з каміну.

Коли Ейдос встиг розпалити багаття? Воно вже навіть майже потухло.

[Сузір’я Єдиноріг цікавиться, невже до героїні почали повертатися спогади з минулого життя? Сузір’я надсилає 20 коїнів та радить запам’ятати цей сон, проте не думати про нього надто “голосно”.]

[Сузір’я Фенікса зацікавило, що може завадити героям сну бути разом, і над яким проєктом героїня працює. В Сузір’я кладається враження, що Кортні і є творчинею цієї гри, але через щось її туди затягнуло, а за нею пішов і Ейдос. Баланс поповнено на 15 коїнів.]

[Сузір’я Октант радить запам’ятати сон, адже це ключ до старого життя, а можливо і повернення додому. Тож варто пригадати, над чим вона так натхненно працювала. Баланс поповнено на 20 коїнів.]

Я читала мерехтливі сповіщення, а сон неначе втікав з моєї свідомості. Деталі тьмяніли наче лист, кинутий у вогнище. Та навіть загальні риси зникали. Якби не слова Сузір’їв, я б і зовсім забула, що мені щось наснилося.

Проте навряд у цьому сні йшлося про мене. Я не могла бути програмісткою. Я не настільки розумна… Але дійсно цікаво, над яким проєктом працювала героїня цього сну й чому вона так квапилася.

Я повернулася на бік, втупившись у нерухому постать навпроти.

Ейдос.

[Сузір’я Октант радить звернути увагу на те, що система досить обізнаний про життя Кортні, але зв’язаний правилами гри, тому краще прислухатися до його порад і одкровення, адже це допоможе вибратись з гри і, можливо, він є прихованими любовним інтересом і прихованим помічником у проходженні гри. Баланс поповнено на 20 коїнів.]

Він вже й сам зізнавася, що є любовним інтересом, тому це не новина. Й він дійсно надто обізнаний у моєму житті. Тож не виключно, що він знав мене й раніше.

Я навіть не здивуюся, що той чоловік, про якого йшлося у сні — він, хоч я й не бачила його. Емоції, стиль мовлення, хвилювання в голосі — це все дійсно схоже на нього. Але та дівчина — точно не є.

Відмахнувши від припущень Сузір’їв я на хвильку закрила очі, поки знову не почула пелінькання.

[Сузір’я Єдиноріг сподівається, що решта ночі пройде спокійно. Баланс поповнено на 20 коїнів.]

[Сузір’я Октант поповнює баланс на 20 коїнів.]

Я знову починаю вивчати Ейдоса.

Його риси здавалися м’якшими, коли він спав. Без постійної стриманості, без тієї механічної точності у рухах, що видавала в ньому щось… нелюдське. Тепер він просто виглядав живим.

Я ловила себе на думці, що слухаю його дихання — рівне, розмірене, спокійне. Наче цей ритм міг заспокоїти і мене. І мені зовсім не хотілося повертатися до важких розмірковувань: хто я, хто він, що це за місце і як мені повернутися… Це було надто складно й бентежачи, а поряд зним, прямісінько у цю мить, мені хотілося просто бути поряд та насолоджуватися миттю.

Моя рука машинально потягнулася до шиї — там, де у сні висів ланцюжок. Але пальці торкнулися лише шкіри. Порожньо.

Я завмерла. Відчуття браку чогось важливого прокотилося хвилею, залишаючи по собі тихий холод.

“Це ж просто сон,” — прошепотіла собі під ніс, намагаючись переконати в першу чергу себе.

Проте в грудях залишилося дивне відчуття… ніби я справді колись тримала ту обручку. І хтось — хтось, чий голос досі лунав у голові — колись сказав мені ці слова.

Припущення Сузір’їв сплинули на моє сприйняття й я вже й сама почала сприймати сон як власні спогади, а не прояв бурхливої фантазії.

Мій мозок грає зі мною злий жарт…

Я повільно перевела погляд на Ейдоса. Він трохи насупився уві сні, ніби відчув, що на нього дивляться.

І в ту мить мені здалося, що, можливо, він теж щось згадує. Проте мені доступні лише власні думки й я, на відміну від цих надістот, не можу побачити чужі міркування.

[Сузір’я Єдиноріг припускає, що "ключ-розгадка" — це сама героїня зі своїм проєктом. Баланс поповнено на 20 коїнів.]

Ну досі вже мусолити цю тему… Всеодно я нічого не зможу вирішити. Хіба що хтось стороннній розкриє мені очі, що є малоймовірним.

Я зітхнула й обережно піднялася, щоб не розбудити Ейдоса. Дерев’яна підлога тихо поскрипіла, і цей звук у тиші ранку здався надто гучним — мов відлуння моїх думок.

Світанок пробивався крізь щілини у віконницях, розливаючи по хатинці м’яке золоте світло. У ньому навіть пил здавався теплим.

[Сузір’я Октант поповнює баланс на 20 коїнів та радить знайти їжу й розпитати про подальший маршрут. А також по можливості дізнатися, звідки Система знає Кортні.]

Я всміхнулася проступаючим променям сонця. Вони нагадували надію, що пробивалася крізь темряву розпачу. Але всередині цього світла я не відчувала.

Я не можу віддавати кермо керування моїм життям комусь іншому, навіть якщо це Система. Для початку мені самій треба визначити свій маршрут. Або хоча б місце, куди я планую дістатися. Дім — надто абстрактне поняття, особливо з урахуванням того, що я не пам’ятаю, як він виглядає.

Хоча щодо їжі порада доречна. Навіть мій шлунок з нею погодився, подарував хатинці незадоволений звук, що вказував на голод.

Я підійшла до вікна. Десь у лісі прокидалися птахи, а туман повільно розчинявся між деревами. На мить здалося, що все навколо надто спокійне, щоб бути частиною гри. Надто живе.

І все ж… це був лише симулятор. Або щось, що ним прикидалося.

Проте голод я відчуваю. Як і біль та втому.

[Сузір’я Октант радить переглянути в магазині доступні продукти або щось для підтримки сил і надсилає в підтримку 20 коїнів.]