Розділ одинадцятий

— Дідько! — вилаявся чоловік, витягнувши нас з-під вектору нападу чудовиська. Я не знаю, як йому це вдалося, бо в мене виникло стійке відчуття, що цього разу нам дійсно капут. — Використай вже будь що! Оскільки я прийняв людську подобу, в мене немає змоги бачити твої стати. В тебе достатньо МР, щоби активувати бодай “Бар’єр довіри”? Кількох хвилин вистачить, аби я міг обміркувати стратегію перемоги.

[Ранг Сузір’я Єдиноріг піднявся до Срібного. Сузір’я надсилає 10 коїнів та радіє, що тепер за героїню відкрито виступає і Система.]

[Сузір’я Октант не може дочекатися, коли героїня активує доступні навички бою, й надсилає 20 коїнів.]

— Та досить вам усім тиснути на мене! Я не знаю, що взагалі робити й як протистояти цим чудовиськам! Відчепіться вже від мене!

— Боюся, що… — починає Система, але його перериває наш новий “друг”. Чоловік ледве встигає увернутися, кинувши в еррата пилюку з землі. Звичайно ж, що цій кракозябрі це було не страшно й навіть не відволікло її від здобичі. А от мій бойовий партнер підсковзнувся й впав.

Далі все відбулося чи то на інстинктах, чи то на рефлексах… А можливо спрацювало й те, й інше, бо ані людиною, ані твариною я себе на той час не відчувала. Лише істотою, що не хоче помирати. А для цього Система потрібен мені неушкодженим.

Вхопив з-під ніг камінь, я підкинула його. Взятою в іншу руку палицею — відбила неначе бейсбольною битою. Та на диво мені навіть вдалося влучити!

[Пасивну навичку “Інтуїтивний приціл” активовано. Нанесено 20 одиниць урону. До перемоги залишилось 60 з 80 одиниць.]

Чого? Це як? Пасивна навичка?

Якщо так подумати, хук правою та ухилення теж мають бути пасивними. Хіба ні?

Можна спробувати. Тоді дізнаюся точно. Що на мене чекає в гіршому випадку? Смерть? То вона на мене чекає ще до того, як почала діяти. Ба більше, зустріч з нею буде не минучою, якщо я як ховрах завмру від страху. Статегія “прикинутись мертвою” мені навряд допоможе.

[Сузір’я Єдиноріг радіє, що героїня опанувала себе й вірить у підтримку Сузір’їв. Баланс поповнено на 10 коїнів.]

Еррат рвонувся вперед, розкидаючи довгі тіньові відростки в різні боки. Один врізався в землю там, де я тільки-но стояла, розкидавши бризки чорної рідини, схожої на смолу. Я різко відскочила, мало не перечепившись об коріння.

Система не чекав. Він пірнув під інший відросток, ковзнув низом і різко піднявся, встромивши лікоть у хребет тіньового звіра. Удар був настільки точним, що повітря розірвалося хрипом істоти. Еррат вигнувся, але одразу ж вдарив хвостом із темряви — Система перехопив його на руку, ковзнув, і за інерцією переломив у повітрі, мов батіг.

— Рухайся! — крикнув він мені, ковзаючи вліво, щоб не підпасти під наступний випад. Його рухи були злиттям розрахунку й бойового досвіду: крок назад, удар у суглоб, ухил вправо, різкий поворот корпусу — й кулак врізається в морду чудовиська, розлітаючись тіньовими бризками.

[Сузір’я Єдиноріг схвильовано слідкує над розвитком подій, надсилаючи 10 коїнів.]

Еррат не зупинявся. Він розчахнув пащу настільки широко, що можна було б проковтнути цілого коня. І в ту ж мить кинувся на нього, випускаючи смердючий подих, який обпікав легені навіть здалеку.

Система виставив перед собою руку — і темрява зупинилася за кілька сантиметрів від його шкіри, стискаючись у сферу, немов у невидимий бар’єр. Але щелепи істоти клацнули впритул, і йому довелося відштовхнути чудовисько ногою в груди, щоб відкинути його назад.

— Кортні, подивися, скільки НР в нього лишилося! — гаркнув він. — А ще краще, зроби ще щось. Будь-що, аби скоріше вбити його!

Я підвела очі.

[Еррат]

[НР: 60 з 80]

Я кинулася набік, коли тіньовий відросток розпанахав землю прямо під ногами. Серце калатало в скронях, ноги не слухалися. Система тим часом рухався, як жива машина: низьке присідання, удар коліном у живіт, блок передпліччям, ривок за шию. Він буквально танцював у смерті, але навіть я бачила — кожна секунда висмоктувала з нього сили.

Еррат завив, відкинув його, і Система впав на одне коліно, але одразу ж підхопився й різко пішов у контратаку. Його кулак розсік тінь, його рухи залишали в повітрі світлі відблиски — немов цифри, що мерехтіли, лягаючи у незримі формули.

Але істота раптом розширилася. Її тіло розпливлося у десять довгих тіней, і всі вони вдарили одночасно. Я побачила лише темний шквал, що накрив його з голови до п’ят.

— НІ! — вирвалось у мене.

Темрява вибухнула навсібіч, зім’явши дерева. Я закрила обличчя руками, ковзнула по землі, а коли знову глянула — Система ще стояв. З його плеча капала чорна рідина, наче він сам отримав рану, але очі палали.

— Це ненадовго! — крикнув він, упираючись у темряву руками, немов намагаючись стримати хвилю. — Він скоро відновиться! То що там з уроном?

Еррат заревів, розгортаючи новий удар — його паща розкривалася все ширше, і в глибині я бачила чорну безодню, яка тягнула до себе навіть світло.

— Кортні, отямся вже! — голос Системи розрізав повітря. — Або ми зараз його перемагаємо, або помираємо! Вибір за тобою.

І все довкола стиснулося до цього моменту — моє дихання, серцебиття, темрява й дві постаті, що зіткнулися посеред ночі.

— Він сприймає лише мої напади. Показник його здоров’я знизився лише після моєї атаки. До твоїх він байдужий, — на диво спокійно відповіла. Й голос наче мій, а наче й не мій. Чувся занадто далеко.

[Сузір’я Єдиноріг задається питанням “Що робиться?”, надсилаючи 10 коїнів. Сузір’я сильно хвилюється через бій героїні та Системи.]

Ха-ха… А мені здається, що я зараз від страху інфаркт зловлю… Ззовні наче спокійна, а от всередені мені розриває від жаху… Але дійсно: я або рухаюся й маю хоча б якісь шанси, або здаюся… раз і назавжди.