Розділ четвертий

Ні.

Я вивернула кермо вліво. Різко. Інтуїтивно.

Машина просвистіла повз, а арденова встигла провернутися, зловити баланс, пробуксувати та врешті зупинитись майже біля узбіччя. Гальма вищали, серце ще більше.

— Ха-а… — вирвалось крізь зуби. Я не знала, чи тремтить кермо, чи мої руки. Напевно — все разом.

Позаду, майже впритул, гальмує друга машина. Та сама чорна.

З неї спокійно, без поспіху виходить Рафаель.

Рафаель Вергас.

У світлі фар він виглядає ще гостріше: піджак розкрито, волосся розтріпалось вітром, на обличчі — усмішка, наче ми зустрілися у квітковій лавці, а не майже влаштували ДТП.

Я роздратовано відкриваю дверцята, виходжу й, не чекаючи його, голосно кидаю:

— Ти в’їхав по зустрічній?! Що з тобою не так?

— Вибач, красуне. — Його голос м’який, оксамитовий. Рафаель пройшов уперед, руки в кишенях, злегка нахилившись уперед. — Я просто не міг дозволити нашій наступній зустрічі відбутися без... сюрпризу.

— Сюрприз? Та я ледь з життям не попрощалася!

— Але ж ти жива та неушкоджена зараз стоїш переді мною, — він зупинився просто переді мною, вивчаючи мій погляд. — Твоя реакція — бездоганна. Я вражений. Кермуєш ти краще, ніж більшість профі. Що далі? Скажи, що ти ще й фехтуєш...

— Це все для тебе іграшки? Не хочеш перепросити хоча б?

— О, ти злишся. І знаєш, злість тобі личить. — Він опустив голос, ступив ближче. — Я не хочу тобі зла. Хіба що трохи дихання збити. Заради гостроти відчуттів.

Я зробила крок назад. Занадто близько. Занадто... нахабно.

— Знаєш, я розумію, чому ти більше не в поліції. Тобі місце в цирку. Можеш там грати роль “альфи з месіанським синдромом”.

— Отже, він розказав… Гостро. — Рафаель знизав плечима. — Але якщо я клоун, то хто тоді твій Арден? Дресирований пес?

Це вже було занадто.

— Не смій його чіпати. Він, принаймні, поводиться як людина. На відміну від тебе.

На секунду в його очах щось клацнуло. Темрява промайнула — на мить, але достатньо, щоб я відчула: якщо він захоче, то перетне межу.

Проте Рафаель вдягнув свою маску знову.

— Повір, кралю, він буде разів у десять небезпечнішим за мене. Як там кажуть… В тихому омуті черті водяться? Облиш, адже я просто хвилююся за тебе. А цей твій милий захисник — він не розповів тобі правду. Принаймні не всю.

[Сузір’я Цефе́й ставить 5 коїнів на те, що Арден не ред-флаг і щиро зацікавиться героїнею]

— А ти? Ти розкажеш?

Питати в такого як він — ризиковано, проте в дечому він має раціє. Кожна людина сприймає себе як героя своєї історії, тож не може переказувати події об’єктивно. Якісь моменти Арден може не розказати, а якісь дійсно перекрутити на свій лад. Така особливість роботи людського мозку(хоч він й не зовсім людина).

— Якщо попросиш. — Він підморгнув. — І, можливо, з кавою. А краще — з вином.

— А ще краще з парашутом. Бо наступного разу я тебе не об’їду.

Він сміється. А я — відвертаюся, серце гупає, а долоні — липкі.

Рафаель ще на мить стоїть, потім нахиляється до вікна авто. Поглядає всередину.

— Він спить? Милий. Такий… незахищений.

— Ще слово — і я розбужу його. Тоді й перевіримо, чи правда він не має гальм.

— Лише кажу — бережи себе. Я ще повернуся.

І він пішов.

Залишив мене з розбитими нервами, запахом диму від шин і відчуттям, що ця гра лише починається.

[Сузір’я Цефе́й радить все ж придивитися до Ардена, підстав вважати його поганцем поки немає. Він хороший варіант для проходження гри до кінця. Ваш баланс поповнено на 5 коїнів.]

[Сузір’я Дракона радить бути обачнішою в розмовах з чоловіками та надсилає 3 коїна.]

Не можу з ними не погодитися, проте не зовсім згодна, що обгорорювати це зараз є доречним.

[Сузір’я Октант радить полікувати Ардена або довести до найближчого будинку чи лікарні по-можливості та надсилає 5 коїнів.]

А ось це вагома порада. Та тільки куди їхати: в лікарню, ветклініку чи може в перевертнів в цьому світі є якийсь свій особливий лікар?

— Гей, Системо, в магазині можна придбати не тільки знаряддя для бою, хіба ні? Мені потрібно якесь зцілювальна зілля, — запитала напівпошепки, аби ніхто зайвий не почув.

[Пошук по запиту активовано!]

[Зцілювальне зілля для перевертнів. Ціна: 50 коїнів]

[Придбати “Зцілювальне зілля для перевертнів”]

◉ Так

○ Ні

— СКІЛЬКИ?! Та ти з дуба рухнула! Це що за ціна? Я тобі коїновий мільйонер?!

[Бажаєте перевірити свій баланс?]

◉ Так

○ Ні

— Гаразд, може я гарячкую. Покажи мені баланс.

[Баланс гравця: 42 коїни]

— Це якийсь жарт? Ти спеціально?

[Сузір’я Октант жалкує, що гравець вчасно не використала усі можливі методи уникнення ситуації та надсилає 5 коїнів.]

— Дякую, звичайно, але як я могла уникнути зустрічі з ерратом? Дідько! Лише 47. Не вистачає ще 3 коїнів… І що робити?

Наче почувши мої слова, з машини донісся протяжний стогін. В той момент я не розмірковувала — тіло саме понесло мене до Ардена.

По обличчю чоловіка стікав холодний піт, губи його набули синюватого відтінку, очі під повіками рухалися з неймовірною швидкістю.

Схопившись за край його футболки, я потягнула її вгору, відкриваючі рану. Бинти були пронизані чорною кров’ю, що дуже швидко розповзалася на всі сторони й бруднила білосніжну тканину.

Якби не я його рану обробляла, подумала б, що можливо то просто в перевертнів кров така, проте ні. Тоді вона ще була червона, але зараз…