1.4

— Я вважаю це ризиком без гарантій. — Він киває на гігантські кільця генераторів. — Капітане, гравітаційні структури такого масштабу не будують для благодійності. Їх будують для колонізації, ресурсів, впливу.

Пауза.

— Але ви обрали інший шлях. І заплатили за нього самі.

Я мовчу.

Він продовжує вже тихіше:

— Окрім вас, мрійливої багатійки-ідеалістки, що вірить у казки про мир у всьому мирі, немає дурнів, які вклали б стільки ресурсів у місію без гарантованої віддачі. Рятувати планети — це не бізнес. Це… ідея.

У його голосі немає насмішки. Лише суха констатація.

— То чому ви тут? — питаю.

Кайр ледь усміхається.

— Бо ви платите. І бо мені цікаво, чи можна змусити цього монстра працювати. — Він легко торкається панелі генератора. — Але не беріть на себе занадто багато. Ви не повинні тягнути все самі. Ми тут не тому, що віримо. Ми тут тому, що підписалися.

Його слова дивно відлунюють у мені.

Не команда. Не союзники за покликом.

Контрактники.

Зрозуміло, що це гра, сюжет з реалістичними мотивами(наскільки це можливо у космічно-фантастичному сетингу), але я й справді очікувала на наявність злагодженою команти. Й збрешу, якби сказала, що не почала вже уявляти, як викручуватися у склизких ситуаціях на межі викриття своєї попаданської натури.

Я повільно вдихаю.

— Добре, інженере Велоре. Тоді працюймо як професіонали. Ви відповідаєте за гравітацію. Я — за напрямок.

Він уважно дивиться на мене ще кілька секунд. Наче оцінює.

— Справедливо, капітане Астреє.

Десь угорі знову ледь гуде механізм.

— До речі, — додає Кайр, повертаючись до панелі. — Якщо вже говорити як професіонали, то нам варто одразу окреслити межі.

— Слухаю.

— Ви фінансуєте проєкт. Ви визначаєте стратегічний курс. Але технічні рішення в критичних ситуаціях — за профільними спеціалістами. Інакше цей “монстр” розірве нас швидше, ніж будь-яка космічна аномалія.

Я стримую усмішку. Адже до неулюблених речей не звертаються так з такою усмішкою.

Принаймні, цей чоловік любить свою справу.

— Ви щойно назвали мій корабель монстром.

— Я назвав його складною системою з тисячами точок відмови. — Він навіть не дивиться на мене. — Це комплімент.

На стіні спалахує нове системне повідомлення Ковчега:

[Гравітаційне ядро синхронізовано.]

[Стабільність внутрішнього поля: 43%.]

[Рекомендовано активацію навігаційного вузла.]

— Бачите? — Кайр киває на індикатор. — Я свою частину запускаю. Тепер ваша черга.

— Навігаційний вузол де?

— Сектор N-1. Центральний місток доступний лише після вашого підтвердження як засновниці.

Засновниці.

Слово лягає важко. Наче я справді роками будувала цей Ковчег, вкладала ресурси, переконувала людей. Наче це не моя персонажка, а я настільки захопилася ідеєю дослідження інших Галактик та порятунок вмираючих планет.

Я коротко киваю.

— Добре. Активуйте стабілізацію на мінімальному рівні. Без різких стрибків.

Він знову дивиться на мене. Цього разу інакше.

— Ви швидко адаптуєтеся, капітане.

— Я вчуся на ходу, — не скажу ж, що ця навичка для мене є життєво необхідною з урахування моїх обставин.

— У космосі це або перевага, або вирок.

Ми на мить замовкаємо. Гул генераторів стає рівнішим. Підлога ледь відчутно вібрує, але без тривоги. Це не хаос. Це процес.

— Ще одне, — каже Кайр. — Інші члени екіпажу не гірші за мене. Але й не фанатики ідеї. Хтось прийшов за досвідом. Хтось за ім’ям у резюме. Хтось — за вашими грошима. Якщо ви хочете з цього зробити команду, доведеться дати їм більше, ніж оплату.

— А що, на вашу думку, їм потрібно?

— Сенс. Або ризик, що виправдовує сенс.

Він вимикає голограму й відходить убік, залишаючи мені простір.

— І ще, капітане. Не намагайтеся виглядати всезнаючою. Тут усі достатньо розумні, щоб помітити фальш.

Серце на мить стискається.

— Я й не планувала, — відповідаю рівно.

— Добре. Бо Ковчег витримає технічні помилки. А от помилки довіри — ні.

Він повертається до генератора, ніби розмова завершена.

Я стою ще секунду, дивлячись на пульсуючі кільця гравітаційних структур.

Контрактники. Скептики. Професіонали.

Не герої.

Отже, якщо ця гра хоче історію про рятівників галактик, мені доведеться створити їх самій.

[Оновлення завдання: Активувати навігаційний вузол.]

[Поточний прогрес підготовки: 27%.]

Я розвертаюся до ліфта. Ейдос йде за мною.

І чого він увесь цей час мовчав й прикидався лише декорацією?