Частина 4

Відчинила двері і зайшла в невелику затишну вітальню, в якій були два крісла темно-синього кольору, стіл, книжкова полиця, велике вікно з підвіконням, на якому я точно буду  частенько сидіти, і, те що найбільше мене здивувало, — наявність каміна, справжнього, а не декоративного. Це було круто, адже тепер я можу сидіти біля нього вечорами, коли буде вільний час, та читати книгу. За іншими дверима, в які я зазирнула, була спальна кімнатка, виконана в синіх тонах. Прямо навпроти входу, стояло величезне ліжко з балдахіном, з боків від нього була красива маленька тумбочка, праворуч від ліжка був стіл, біля якого стояв стілець, велике вікно з балконом, на якому теж стояли стіл і кілька стільців для відпочинку. З правого боку від входу, були красиві різьблені двері, за якими опинилася гардеробна, в якій вже знаходилися мої речі. Вийшовши з гардеробної, підійшла до сусідніх дверей - це була ванна кімната. У ній був душ, сама ванна, умивальник, туалет і шафка для всіляких дрібниць. На стіні вішалка, а біля душу стояв кошик для білизни. Помивши руки повернулась до кімнати, й примітила, що в кутку навпроти, сховалася ще одна, не помічена одразу, дверка. Наявність кухні за нею, мене приємно вразила. І тепер, якщо я захочу, зможу готувати собі поїсти сама. О точно! А тут є їдальня, чи ми самі маємо себе годувати? Хм... Треба теж уточнити. Оглянувши кухню, виявила наявність всього необхідного приладдя, та навіть продукти. Хто займається покупками, й доставляє їжу в кожну кімнату? Невже Хранитель? Може бути.Вирішила що приготую собі що-небудь смачненьке потім, а зараз піду трохи огляну академію. Цікаво ж! Взяла кілька яблук із тарілки, я поклала їх у сумку, і залишивши Анейру, яка вже вмостилася на ліжку, вийшла з кімнати.Вийшовши з гуртожитку, я озирнулася й очі мої натрапили на чудовий парк, у якому стояли лавки, і де-не-де ходили студенти. Пройшовшись доріжкою вперед, примітила дивовижної краси фонтан у вигляді дракона, що  виглядає як витвір мистецтва. Той хто його зробив, мав великий талант. Присіла на одну ж лавок, що заховалась за гілками дерев, подумала, й вирішила спробувати розслабитись, і помедитувати. Не знаю чому, але мені дуже сильно захотілось зробити саме це. Хоч я й не вмію, але знаю як. Сіла в позі лотоса, заплющила очі і зосередилася на диханні. Не знаю, скільки я так просиділа, але коли я розплющила очі, вже було темно. Зітхнула,  встаючи, й пішла назад до гуртожитку. Тільки зараз дійшло, що почуваюся відпочилою і повною сил. Замислившись про це, й не помітила як дійшла до своєї кімнати. Зайшла всередину, і одразу пішла на кухню, помила руки,  швиденько зробила пару бутербродів і чай. Перекусивши, прийняла душ з останніх сил, одягнула піжаму, з тих речей що забрала з собою, й лягла спати." А посмішка у ректора все одно гарна.", – з цією думкою я й заснула.

Прокинулася від того, що в моїй голові звучав жахливий гучний дзвін. І добре якби все було ок, але ні! Злякалася, і сама не зрозуміла як, впала з ліжка, боляче вдарившись одним місцем.
- От чорт! Моя ... голова - Прошипіла, й нарешті встала на ноги. І що цікаво, як тільки я піднялася, дзвін припинився. Оце вони добре вигадали, навіть якщо дуже захочеш, проспати не вдасться.  Важко зітхнула, й поплелась у ванну кімнату, вмилася, одяглася в чистий одяг, та перекусила парою бутербродів, зроблених за кілька секунд.
А що ж мені робити зараз? Я маю йти на пари, чи треба почекати, доки про мене згадають, і принесуть розклад?
—Пф... - Пирхнула від сміху, й сама розуміючи наскільки абсурдно звучать мої ж думки. З чого я взагалі взяла, що вони мені щось винні? Так, треба взяти все в свої руки. Хіба тут не має бути розклад занять ?

— Хм...- Задумалась на секунду над тим, а що ж вдягнути, і попленталась до своєї гардеробної. Мої речі так і були складені в сумки, ніхто їх не чіпав, за що я дуже рада, а на вішалках висіла форма. Ну, я так думаю що форма.  Складалася вона з класичних штанів, блакитної сорочки, жилету, з тієї ж темно синьої тканини, що й штани, і образ довершувала така ж мантія. Дуже приємна на дотик, до речі.
Одягнулася, й нарешті згадала, що ректор дав мені книгу, в якій я маю знайти інформацію щодо академії.
Повернулася до кімнати, взяла її та сіла на підвіконня, зручно вмостившись. Так так так, що тут у нас.
Історія академії, правила, факультети, коротко розповідається про сесію, екзамени та заліки, і нарешті, розпорядок дня. Ну, або ж, розклад занять. Вони що, користуються цим розкладом ще з самого відкриття? Дивні які! Ну добре.

Так, загальні лекції про магію, її типи, і сутність. Практична магія, демонологія, фізична підготовка, і тому подібне. Мда... бачу, мені буде весело під час навчання. А це ж тільки початок.
Ну нічого, ми українки так просто не здаємося. Це не мені боятися треба, а їм!
З такими думками, я й виходила з кімнати. На годиннику було сім ранку, і я сподівалася, що встигну знайти аудиторію до початку загальної лекції про магію. Як запевняв мене підручник, вести її буде наш шановний ректор красунчик. Не можна таке пропускати!
Трохи поблукавши коридорами, помучавши питаннями зустрічних студентів, мені таки вдалося дійти до потрібного місця. В останній момент перед дзвінком, встигла проскочити всередину, й озирнувшись, сіла за першу парту біля вікна. Народу там було мало, через те, що це саме перший ряд. На інших, була купа людей, різних мастей, рас і статтей. Цікаво, тут всі першокурсники з усіх факультетів, чи як? Може, окремі групи, чи щось типу.
Відволік голос викладача, що нарешті з'явився, пропускаючи перед собою студента, що трохи запізнився.
— Займіть місце, ми починаємо! - Хлопець кивнув, і швиденько озирнувшись в пошуках вільного місця, попрямував в мій бік. - Отже, всі ви мене напевно вже знаєте, але для тих хто не в курсі представлюся. Мене звати Даніель Дарільський, ректор цієї академії.

Все б нічого, але саме після цих слів, він вирішив зробити маленьку паузу, щоб оглянути аудиторію, намагаючись зазирнути кожному у вічі, і в цій тиші, де було чути кожен шорох, прозвучало: