Частина 1

Як завжди запізнююся на пари, і їду на повну потужність, добре хоч поліції ніде не видно.Об'їхавши чергову машину на своєму байку, я повернула праворуч де нарешті побачила будівлю університету, в якому навчаюся. По територію майже ніхто не ходив, що вказує на те, що заняття вже розпочалися, а я ще тільки під'їхала.Швидко припаркувалась та побігла всередину будівлі, прошмигнула повз охорону, що як завжди розгадувала кросворди на робочому місці, й зупинилась біля потрібних мені дверей. Постукала, зайшла й перепросивши за запізнення у викладача, який роздратовано на мене зиркнув, та сіла слухати його нудну лекцію. Майже засинаючи під монотонний голос викладача, я подумала про те, що було б набагато цікавіше вчитися в магічній академії, адже магія це єдина річ в цьому світі, яка мене приваблює. Ну і якої не існує, хоча могла б... Ех... Шкода...

Відсиділа пари вже з останніх моральних сил, і нарешті попленталась додому, добре хоч не пішки.

Думаю, треба трохи під набратись енергії бо зовсім дохлою себе почуваю. Може просто треба було поїсти зранку нормально, замість того, щоб валятися в ліжку до останнього. Ну, зараз це і виправлю.  Вже заходячи в дім, єдиною думкою було, щоб його таке з'їсти.

Так, ну і де тут мій любий холодильник?

– Ага... - Відкриваючи дверцята холодильної камери, пробурмотіла я. - І що ж тут у нас?

О! Картопелька! Клас, не дарма вчора ввечері жарила, з цибулькою, на пательні, все як я люблю. А до неї, зараз швиденько настругаю салатик з фетою, зеленню, помідорками, огірками і перцем. Ммм. Смакота, аж слинки котяться у передчутті смачного обіду, й сніданку водночас.

Ввімкнула телевізор на фоні, і помила руки, дістала овочі, й почала мити та нарізати, прислухаючись до звуків, що долинали з екрану, де якась дивна парочка, підозріло схожа на ельфів, розповідала про навчання в академії магії. Ого, невже зовсім немає що показувати, раз вони вирішили фентезійні вигадки по нормальних каналах показувати? Дожились. Хоча, якщо згадати чупакабру, яку вигадували в свій час деякі, то можна навіть не дивуватися.

– Отже, шановні Маги ти Магині, всіх пересічних світів! Настав найочікуваніший вами момент! - Тим часом проголосив чоловік з білявим волоссям.- Прямо зараз, ми станемо свідками того, як Магічна Академія імені  Шона Великого, обере нових студентів, для цього навчального року.

– Так-так... - Підхопила його колега, й продовжила.- З хвилину на хвилину, ми зможемо побачити, як магія Серця Академії протягнеться крізь світи, щоб відшукати, найкращих з найкращих, магів, що стануть її адептами.

На екрані з'явились люди в дивних балахонах різних кольорів, що оточували дивну, досить велику скляну кулю, що з  кожною секундою починала світитись яскравіше.

Що за фігня? І чому мені цікаво це дивитися. Я вам більше скажу, – мені подобається.

– О, Матір Всіх Ельфів! Ви це бачите? - Прокоментувала ельфочка, як від кулі почали виходити промені, що зникали одразу після появи. І що ця штука робить? - Серце почало пошуки. Ну що ж, можемо тільки побажати вам успіхів!

Секунду нічого не відбувалося, лише ельфи посміхалися з екрану, і коли знову з'явилася картинка кулі, один з відблисків вилетів з телевізора, та полетів прямо на мене. Я відреагувати хоч якось не встигла, коли він взяв, та влетів мені в район серця, і світло згасло.

  –Шановні, ми стали свідками того, як Академія зробила свій вибір! Нарешті. І вже сьогодні представники академії завітають до обраних, щоб доставити їх до академії. - Тим часом долинуло від ельфів, і екран телевізора вимкнувся, та через секунду знову загорівся, але показав звичайнісіньку телепередачу. Що це було таке зараз?