2 (3)

Всередині дрібного предмету таїлось справжнє безмежжя. Я випустила скриньку з рук, бо вона вмить поважчала настільки, що втримати її – несила, і артефакт з тихим стуком впав під ноги. Тіні, заховані всередині, кипіли, кусали одна одну за хвости і підіймались вгору. Вони сплелись в одну широку рамку. Моє серце важко забилось в грудях.

Один крок – і я повернуся додому.

«А ти хочеш? – наздогнав підступний голос в голові. – Упевнена, що не готова поринути в казку, стати частиною прекрасного магічного світу?»

У мене є студенти та обов’язки.

«Якщо тобі так хочеться додаткових обов’язків, то, повір, в цей світ не потрапляють так просто. Опинившись тут і ставши моєю варлочкою, ти отримала і своє місце, і своє призначення. Залишся. Виконай його».

Дідько, як же це звабливо звучало! Опинитися в новому світі, досі мені недоступному, пірнути в нього з головою, побачити, яким буває інакше життя. Сповнене чарів, чогось особливого! Але там, в моєму рідному світі, на мене чекають батьки, робота… Я звикла до спокою, до того, що кожна година розписана, і я навіть часу вгору глянути не маю.

«Ти там щаслива?»

Я не мала відповіді на це питання. Колись заявила б, що нещаслива. Але зараз я знайшла баланс між постійною зайнятістю і хвилинками для себе, тож відчувала себе майже нормально. Я не та потраплянка з книжок, якій постійно щось не так, не вгодиш, і все їх не влаштовує. У мене нормальне життя. Гарне. Я ним насолоджуюсь, як і мала б.

Тільки постійно ловлю себе на думці, що могла б мати щось більше. Споріднену душу, наприклад. Та в житті не буває, як у казці.

«Думаю, казкові елементи почалися в той момент, коли ти потрапила в інший світ і отримала підозрілий голос в голові, хіба ні?» – поцікавився підступний божественний звабник, і я зрозуміла, що ще один аргумент з його боку – і я точно залишуся.

Це безвідповідально. Це неправильно! Тож я наступила на горло усім власним бажанням та поривам та зробила крок у портал. Тіні в дзеркальній рамі закрутилися, перетворилися на справжній вир, і я відчула, як б’є в ніс запах холоду. Так, я ж опинюсь там, де зникла, серед березневого університетського підліску, між сосон, поруч з парканом. Головне не врізатися в ворота.

Я замружилась, ніби це додавало ймовірності не розбити собі лоб об металевий гратчастий паркан, а не навпаки, зробила широкий крок…

І таки в щось врізалась.

Навряд чи це були залізні грати. Ну хіба що вони відростили руки і раптом міцно обійняли мене за талію, а ще грати користуються неймовірними чоловічими парфумами, приємними такими, з лісовими і землистими нотками, а ще…

Могильними.

Дідько.

«Здається, ти все-таки призначена для чогось в цьому світі, і твоє потрапляння сюди було не помилкою. Портал тебе не пропускає», – бог у мене в свідомості анітрохи не засмутився.

Що найгірше, я також не засмутилась. Я стояла в Ольєрових обіймах, він тримав руки у мене на талії, і ми дивились одне одному у вічі, не здатні відступити.

Я здійняла долоні, щоб відштовхнути його, але тіло не слухалось, і замість цього я мимоволі схопилась за комір чоловіка.

– Все гаразд? – хрипко спитав він, підтягуючи мене ще ближче.

– Портал мене не пропускає.

– Я помітив.

– Це означає, що я не можу потрапити додому? І що ж тепер мені робити? Мене ж звільнять з роботи! Батьки хвилюватимуться!

– Ну, – Ольєр кахикнув. – Думаю, знадобиться серйозніший портал. І, ймовірно, виконати твоє призначення. Якщо, звісно, ця теорія працює.

– Яка теорія? Яке призначення?

– Кофленда важко відпускає потраплянок та потраплянців, яких сама притягнула сюди. Важливих, тих, хто має виконати щось суспільно важливе.

– А. Ага, – кивнула я. – Ясно. І яке в мене призначення?

– Поняття не маю.

– Гаразд. Хто визначає це призначення? – не вгавала я. – Ну, не саме ж воно по собі на голову падає, правильно? Є якийсь довідник, документи, щось ще?

– Є два варіанти для потраплянки з немагічного всесвіту. Або ти була народжена в цьому світі і випадково потрапила у свій, а тепер повернулась додому, або тебе обрало якесь божество. Можливо, те божество навіть навіяло правильні думки моїм студентам для активації порталу.

Я просто в захваті. І маю тепер дуже багато питань до власника голосу в моїй голові! То яке ж у мене призначення?

«Поняття не маю, люба. Хто б не підлаштував твоє переміщення, це абсолютно точно був не я».

Та щоб мене!