37.

Меліса

— Чай дійсно смачний, — поряд стоїть Олена, з якою ми одразу знайшли спільну мову. Як би моя мама була такою ж приємною жінко, як ця кухарка. Чому вона ніколи не цікавилась моїм життям, і не виявляла бажання поговорити зі мною на особисті теми.

Я пила зелений чай з ароматом квітів. Знаходитись на затишній кухні було великим задоволенням. Весь час чекала на приїзд Євгена. Навіть приготувала сама десерт. Звісно ж мені трішечки допомогла Олена. Але ми вирішили, що це залишиться нашим спільним секретом.

— Він буде в захваті від цього тортику. От побачиш, — сміялась жінка. Я ще ніколи не зустрічала такої відкритої людини. Тож  спілкуватися з нею мені дуже сподобалось. Нарешті мені не буде нудно та самотньо.

А ще я згадала наші дружні посиденьки з моєю найкращою подругою. Цікаво як вона там ? Впевнена, що вона також переймалася про моє зникнення. Обов’язково потрібно зустрітись та все обговорити.

— Здається твоє кохання приїхало, — кухарка виглянула у вікно, а потім покликала мене. Коли я побачила Женю, одразу відчула легкий мандраж рук.

Хвилювання кудись поділось, але стукіт серця все одно збільшився.

Хлопець відчинив задні двері авто, а коли відійшов від машини. Я була шокована.

Він тримав в руках велетенського мʼякого ведмежа. Женю не було помітно за ним. Мені на хвилину здалось, що я повернулась в дитинство. І хоча, коли я була маленькою, то ніколи не отримувала таких подарунків. Але ця іграшка була справжньою мрією мого дитинства.

Не втрималась, і одразу побігла в коридор, щоб одягнути тепленьку шубку з штучного хутра. Чобітки не встигла защібнути, і вийшла на двір.

— Ого, це неймовірно, — радості не було меж. Я стрибала, мов дитинча. Хоча за два місяці я вже сама стану матусею.

— Кохана, — промовив Женя. — це тобі.

В мене не вистачало сил, щоб підняти подарунок. Тому Євген подарував мені букет з рожевих айстр. Я відчула аромат свіжості, і пішла шукати вазу.

Хлопець обережно заніс ведмедика всередину будинку, а я схилилась біля нього, як маленька принцеса.

— Йому обов’язково потрібно придумати їмʼя , — біля мене сів коханий, і я почала його цілувати.

Олена оцінила подарунок, і теж була в захваті від сюрпризу. Жінка не хотіла заважати нам, тож пішла до іншої кімнати.

— А я приготувала тортик для тебе, — соромʼязливо показала пальцем на стіл.

— Ти моя чарівниця, — він поцілував мене в губи. А потім лагідно погладив животик. — от бачиш яка в тебе прекрасна мама. Ми вже чекаємо на зустріч з тобою. — ця розмова мені здалась такою зворушливою, що я розчулилась і почала плакати.

Ну звісно ж - гармони. Які ще виправдання для себе знайде вагітна дівчина.

— Мені потрібна твоя порада, — через пів години посиденьок на кухні, я вирішила запитати в Жені. — як там моя мама ? Ти з нею зустрічався за ці пів року ? Я дуже хочу її побачити.

Коханий ледве проковтнув кусочок тортика, а потім відповів :

— Вона теж шукала тебе… — замовчав. — хоча це лише її слова. Для цього вона не прикладала великих зусиль. Я намагався дізнатись у неї хоч якусь інформацію щодо тебе . Але вона постійно запевняла мене, що їй не відоме твоє місцезнаходження.

Ну звісно. Йому ж невідомо, що моя мама прекрасно знала, де я і з ким. Можна сказати, я розплатилась собою, задля спокою моїх батьків. А у відповідь не отримала жодного слова підтримки. І чому тільки у мене таке добре серце ?

— Впевнена, що вона дійсно шукала мене, — тихо промовила. В моїх словах відчувалася брехня. Але я намагалась виправити ситуацію. — вона сильна жінка, але з щирим серцем. — якщо чесно, це було моєю надією.

— Тоді поїдемо до твоїх батьків, — незадоволено відповів. — сьогодні ! — піднявся зі столу. — вони теж повинні знати правду. Але трішки не таку… — Женя попередив мене, про що саме можна розповідати.

Я його майже не слухала. Для мене було важливо побачити очі матусі, щоб відчути її тепло. Сподіваюсь вона буде рада нашій зустрічі.

Вмикаєм кондиціонер в машині, щоб зігрітись. Малюк сьогодні дуже неспокійний. Весь час штовхає мене, та ще й усієї сили. Як я тільки починаю говорити про своїх батьків, він незадоволено перевертається в животику.

— Щось він дуже активний, — звертаюсь до коханого.

— Звісно, бо він хоче на власні очі побачити ведмедика, якого тобі подарували, — торкається мого животика. І не важливо, що на мені одягнуто два светра і шубка. Все одно випуклий, круглий живіт не приховаєш.

Ми приїхала до іншого будинку, де саме зараз перебувають мої батьки. Сподіваюсь вони хоча б на місці.

— Я піду перша, — наважилась сказати.

— Без мене ? — здивувався коханий.

— Я хочу влаштувати сюрприз, — відповіла. Думаю на сьогодні достатньо  сюрпризів. Тож це буде останнім.

Женя пішов до найближчої кавʼярні, щоб купити теплий напій. А я поспішно покрокувала до дверей рідного дому.

Як думаєте, чи буде матір Меліси рада бачити свою доньку?

дякую за прочитання) не забудьте підписатись на мою сторінку