34.

Євген 

— Ти хочеш спати ? — поряд зі мною на задньому сидінні сидить Меліса. За кермом водій — Максим, а по правий бік знаходиться  Ніколоз.

— Можливо кондиціонер ще дужче включити ? Мені здається дівчина замерзла, — запитує детектив, який повертається до нас обличчям, щоб глянути на Мелісу.

— Напевно, що так, — відповідаю. — вона сильно втомилась, вже й не чує про що ми говоримо. — помічаю, що красуня закрила свої очі, і схилила голову мені на плече. Дістаю плед і вкриваю свою кохану.

За вікном моросить дрібний дощ. Ліхтарі ледве освітлюють дорогу. Але Максим добре знає маршрут до рідного міста, тому немає за що перейматись.

— Впевнений, що він вас шукати не буде ? — тихо запитує чоловік, і намагається не розбудити мою дівчину.

— Не буде… — сердито відповідаю. — Володимир колишній товариш мого батька. В них була гарна дружба, допоки Вова не вирішив займатися брудними справами. — буркаю. — тато не підтримав його діяння, тому вирішив зануритись в улюблену справу. А згодом відкрив власний бізнес. На що його колишній товариш образився, і ніяк не міг змиритися з тим, що мій тато отримав гарні результати . А через декілька років, став доволі багатим чоловіком.

— Заздрощі загубили цього недоумка ? — в розмову втрутився Максим. А я лише краєм ока дивився на Мелісу, яка солодко спала. Продовжив розповідати шепотом, лише б не розбудити кохану.

— Так, зависть зруйнувала його молоде серце. Він став черствим та злісним. Продовжив займатись темними аферами, щоб мати хоч якісь кошти. — дивлюсь у вікно. — Але і він згодом заробив немалі гроші, щоправда за допомогою брехні та підлості.

— Він ворогує з твоїм батьком ? — Ніколоз не втримався, щоб не запитати. Його брови нахмурилися, це було добре помітно в дзеркалі, яке знаходилось на козирку автомобіля.

— Мій тато не підтримує з ним контакт, ще з того моменту, як дізнався чим займається бандит. Володимир ніяк не приблизиться до нашої родини, тому що на мовчанні мого батька, тримається авторитет цього покидька.

— Нехай батько більше не мовчить, і ми нарешті помстимся йому за скоєні злочини, — додав Максим. Хлопець відволікався від керування, і забув дивитись на дорогу.

— Не відволікайся, — поряд з ним грізно промовив чоловік.

— Зіпсувати репутацію - це мало… Треба зробити, щось більше , — коли я сказав ці слова, за вікном вдарила блискавка. Малий дощ перетворився на зливу, і почав бити по автівці.

Ми заїхали на заправку. Вирішили попити гарячої кави та скуштувати смачні сендвічі. Аромат бутербродів розбудив Мелісу.

— Що то так пахне ? — дівчина запитала сонним голосом.

— Я тобі теж взяв поїсти. Але ти так солодко спала, що я не хотів тебе будити, —  дівчина потягнулася. Потім подивилась на мене, і посміхнулась.

— Думала, що мені наснився сон. Очі не хотілось відкривати, щоб не розчаруватись. — взяла мене за руку та міцно притулилася до мене.

В ту хвилину я забув про все на світі. Дивився в її великі очі, насолоджуючись красою.

Володимир

— Що значить, вона захотіла побути на дворі одна ? — кричу на весь будинок. В мене ніби зриває дах, і я починаю рушити все, що попадається мені під руки.

— Ах ти телепень, — хватаю охоронця за сорочку. — невже ти настільки тупий, що не розумів які наслідки чекають на тебе ?  — він примружує свої очі. Мовчить, нічого не відповідає.

Ця тиша зводить мене з розуму. Починає дратувати. Я біжу на другий поверх, і з усієї сили відчиняю двері в нашу спальну. Я заходжу до цієї кімнати вже десятий раз, і все одно не бачу Мелісу.

В шафі знаходяться її речі. Все знаходиться по своїх місцях. От тільки дівчина не знає своє місце. Вирішила пограти зі мною в злі жарти ?

Пожалкує про свій вчинок. Від мене ще ніхто не втікав.

— Щоб Меліса була тут через пів години! — звертаюсь до особистої охорони. — за що я вам плачу гроші ? От дурні … — беру в руки чашку, яка стояла на столі. Кручу її, а потім кидаю на підлогу.

Дрібні частинки розлітаються по всій залі.

— Що дивитися ? Не знайдете мою жінку, залишитесь без роботи, — мій крик чують всі. Голос трохи зривається, і зʼявляється низька хрипота, яка додає мені ще більшої злості.

Вона не може далеко втекти. Дівка заблудиться, і повернеться до мене. Обов’язково !

Шукаю свій телефон, щоб зателефонувати до важливої людини. Саме вона допомогла мені влаштувати  аферу.

Довгий гудок заганяє мене в глухий кут. Я декілька разів набираю один і той самий номер. І нарешті чую довгоочікуване :

— Ало, — стурбований жіночий голос .

— Де поділася Меліса ? — викрикую. — Твоїх рук справа ? Я тобі гроші кожного місяця відправляю, а ти доньку свою втихомирити не можеш…

— Що сталось ? — починає заїкатися. — Вона, що зникла ?

— Уяви собі, так !

— От дурепа, — тихіше говорить. — вибач, вибач. Я тут ні до чого… — мати Меліси вже й не знає, що сказати.

Але знаючи цю жінку, то можна зробити висновок, що вона до втечі власної доньки — непричетна. Мати яка готова задля грошей продати власну дитину, ніяким чином не врятує її.

— Гаразд, як щось дізнаєшся - телефонуй !  — шиплю в телефон, і вимикаю дзвінок.

буду дуже вдячна, якщо підпишетесь на мою сторінку

та поставите лайк книзі !)