28.

Меліса

Новий ранок. Сонце прокинулось, і ніби відчуває мій пригнічений настрій. Тож зовсім не хоче гріти моє серденько. Знаходжусь в окремій кімнаті від Володимира. Ледве вмовила його на таке прохання.

Ніч пройшла жахливо.

Мало того, що я очі не закрила ні на хвилину. То ще й сумні думки пробирались до моєї голови. Ніяк не можу прийти до тями. Весь час мені хочеться плакати, але так не можна. Я зробила вибір. І саме головне, що мій коханий залишиться в безпеці. А батьки нарешті отримають спокій. І байдуже, що мені доведеться ризикувати своїм майбутнім.

— Мелісо, ти прокинулась ? — від його голосу мені захотілось заховатись під ковдру.

— Так, — швидко одягаю халат, щоб прикрити свою фігуру. Для мене дуже дивно, що в будинку холостяка, знайшовся жіночий одяг. Чи можливо він готувався до нашої зустрічі ?

— Йдемо снідати, — гукає мене. А я підходжу до маленького дзеркала, яке міцно прикріплене до стіни. І розглядаю свої сонні очі.

Виходжу з спальні. Уважно роздивляюсь будинок. Вчора в мене був доволі неспокійний емоційний стан, тому похід до особистої кімнати, відбувався як в тумані.

Другий поверх просторий, вільного місця більше ніж достатньо. Бежеві стіни та світла стеля. Ремонт сучасний з нотками мінімалізму.

Роблю перший крок на сходах, і впевнено розправляю  плечі. Я не повинна показувати Вові своє хвилювання, щоб він не відчув мою невпевненість.

— Добрий ранок, — встигла сказати. А потім зупинилась на місці, мов статуя.

Широкоплечий чоловік, з голим торсом стоїть прямо переді мною. Коротке волосся причесане назад, а солодкий парфум розвіявся на всю кухню. Я від неочікуваності розгубилась, і витріщилась так, ніби ніколи не бачила голе чоловіче тіло.

Майже голе. На низ він одягнув чорні шорти, які гарно підкреслювали його сильні ноги.

— Ну що ти стоїш ? Сідай за стіл, — холодно запросив до сніданку та сів біля мене. Спочатку Володимир не відводив від мене очей. Напевно хотів дізнатись мою реакцію, щодо його ранішнього вигляду.

Але я мовчки схилила голову донизу і почала пити чай. Напій був сильно гарячий, через це я обпекла язика. Дивлячись на всі події, які відбувається зі мною останнім часом, то ситуація з чаєм була мізерна.

— Розпишемось сьогодні, — чоловік нахилився до мене. І я побачила його довгі вії, які доторкались до густих брів. — тоді ми зможемо жити як чоловік і жінка.

— Чому ви обрали мене ? — нарешті запитала. Хоча голос тремтів, але я переборола невпевненість, і високо підняла підборіддя.

— Коли побачив тебе, ледве з розуму не зійшов.. Чи можливо зійшов ? — він піднявся зі стільця, і став позаду мене. Почав гладити моє волосся та торкатись плечей. — в мене ніби світ перевернувся. Спочатку перед собою я бачив лише помсту на адресу Арсенюків. — Вова змінився в обличчі. Злість ніби заполонила його тіло, і він ледве стримав свою руку, щоб не вдарити кулаком по столу. — але коли ти зайшла до кімнати, я закохався.

Дивне в нього кохання. Змусити дівчину за допомогою шантажу вийти за нього заміж. Він навіть не намагався завʼязати зі мною любовні відносини. Хоча про що я говорю. Поряд зі мною бандит. Який займається темними справами. І ось прийшла моя черга дізнатись про його життя. Та чому саме родині мого коханого він хоче помститись. А головне за що ?

— Ви не будете чіпати мою родину ?

— Та чому «Ви» ? — чоловік роздратовано запитав.

— Ти не будеш чіпати сімʼю ? — ледве промовила.

— Ми ж домовилися з тобою. А от свої обіцянки я стримую. — посміхнувся. Хоча його посмішка була зухвалою, і не привітною. У відповідь мені довелось теж розтягнути усмішку.

— Добре… — прошепотіла.

Після сніданку я прийняла душ. Мені було самотньо та холодно. Ніби мороз блукав по моєму голому тілі. Весь час дивилась на двері, бо хвилювалась, що Вова може зайти до мене, без дозволу.

Фарбуватись було ще важче. Макіяж виходив брудним та сірим. Після дівочих справ, я пішла до кімнати, щоб одягнути джинси та теплу кофточку.

— Сукню, — в дверях стояв Вова, який пильнував за моїми діями. — які ще штанці ? В нас сьогодні свято ! — мені довелось його послухати. Тож я вибрала рожеве плаття з бантиками.

От тільки як ми поїдемо на розпис, якщо мене скоріш за все шукають. Чи Володя не приховує наші відносини ?

— Навіщо ти одягаєш чобітки ? — він здивовано глянув на мене.

— На вулиці холодно, — підняла очі.

— Нас розпишуть на місці. Їхати нікуди не доведеться, — то чому я одягала сукню, до того ж ще й фарбувалась.

Здається, йому подобається гратись мною. Він справді вважає мене лялькою. Що хоче, те і робить.

Через пів години до нас приїхав чоловік, який весь час тримав якісь папери в руках. Як виявилось, то були документи.

— Тепер ви офіційно — чоловік та жінка, — Вова обійняв мене. А потім без зайвих питань потягнувся до моїх губ.

Спочатку я намагалась втекти від цього поцілунку. Але потім зрозуміла, що сили не рівні. І дозволила робити з собою все, що йому прийде на думку.

Ми залишились в будинку одні. Тиша мене лякала. Тоді чоловік включив романтичну музику та  запалив ароматизовані свічки. По тілі пробігли мурахи. А коли від приблизився до мене, я відчула стукіт його серця.

Якщо подобається книга ставте лайк та пишіть коменти❤️ дякую