22.

Прокидаюсь сьогодні з дивним відчуттям. Через тиждень в нас весілля, а я й гадки не мала, що все зайде так далеко.

Сиджу над чашкою кави, і дивлюсь на неї, ніби вперше бачу. Я покохала Женю, так сильно, що важко пояснити словами.

Його очі, чистіші за будь - який кришталь, голос який заспокоює мої думки. Самовпевненість, сила, здатність кохати по справжньому. Невже я здатна цим всім розплатитись заради того, щоб врятувати родину від погроз?

Виходить, що так. Іншого пояснення, для того щоб зрозуміти чому я ще тут, в мене немає. Отримати пропозицію руки та серця, а через малий відлік часу вийти заміж та відсвяткувати пишне весілля - це мрія кожної дівчини. Я добре памʼятаю своє дитинство, коли планувала цей величний день. Уявляла все дорого, багато, з коханою людиною. І виходить все так і сталось, але як і в казці « Попелюшка » доведеться все втратити через фею…

В моєму випадку, через контракт, який мені все ж таки довелось підписати.

Підіймаюсь з крісла, і ой як сильно в мене починає паморочитися в голові.. Зʼявляється нудота, і я знову сідаю на місце.

— Меліска, тільки що телефонував батько — в кімнату заходить Євген. — пропонує сьогодні відвідати гарний заклад. І пообідати разом з ними, — я уважно його слухаю. І роблю крок до нього, але чомусь темніє в очах, тож я закриваю їх руками, щоб не втратити свідомість.

— Тобі зле ? — турботливо бере мене за руку і допомагає дійти до ліжка.

— Та щось незрозуміло… — відповідаю. — начебто зранку все було добре, а ось зараз відчуття, ніби втрачу свідомість.

— Принесу холодної води, — коханий оглядається, щоб впевнитись в тому, що зі мною все добре.

— Мені краще, — гукаю. — що ж це таке ? Кави забагато випила ? Але ж я навіть ковтка не зробила, — тихо говорю.

— Ось тримай, холодненька, — сідає біля мене навколішки. — може тобі жарко ? Кондиціонер вмикнути ?

Декілька хвилин сидимо на місці, хлопець лагідно гладить мене за волосся, а я тримаюсь за його плече.

— Тепер точно все гаразд, — з полегшенням видихаю, і розумію , що мої сили повернулись до мене.

— Я так хвилювався, хоча і намагався всім виглядом показатись впевненим, — обіймає мене. — тоді краще батьку зателефоную, щоб перенести зустріч на інший день, — дістає телефон.

— Ні, давай сьогодні, — не хочу відмовлятись. Тим паче скоро весілля, я хочу почути думки батьків про мене. Хоча я впевнена, що матір Жені буде як завжди чимось незадоволена.

— Ти впевнена? — коханий перепитує, бо переймається за моє здоров’я.

А я лише цілую його в щічку, і гойдаю головою.

Стою біля гардеробу, а мої очі розбігаються від вибору одягу. Чесно скажу, що до появи Євгена в моєму житі. В мене було всього три суконьки, і декілька інших речей. І це я не перебільшую.

Але коли розпочались наші любовні відносини, я відчула себе принцесою із казки. Женя постійно купував мені новий одяг, дарував квіти та влаштовував неочікувані сюрпризи. Його уваги було дуже достатньо, і в ті хвилини я розуміла на що здатний справжній чоловік.

Мій погляд зупинився на бежевому костюмі з дорогої тканини. Вільні штани та тендітна сорочка, пасують до мого зовнішнього вигляду.

Я вирішила зробити легенькі кучері та додати до свого макіяжу яскраву помаду. Парфум, котрий я обрала, нагадував мені аромат груші та солодкого яблука. Здавалось, він одразу розвіявся по кімнаті.

— Вау, яка шикарна в мене дівчина, — Женя не хоче зводити від мене очей. І не потрібно. Мені дуже приємна його увага.

Сьогодні нас до ресторану відвозить особистий водій, тому я сиджу поряд з коханим та тримаю його за руку.

— Ти хвилюєшся як вперше, — шепотом. — тобі знайомі мої батьки, і ти їм довподоби, — ага, хіба що батькові. А от мама мого хлопця не зовсім в захваті від вибору свого єдиного синочка.

— Доброго дня, — вітаюсь і сідаю за стіл. Женя обережно поправляє мій костюм  і опиняється поряд.

— Яка чудова пара, — тато хлопця щиро посміхається, в ту ж хвилину коли Клава намагається розтягнути доброзичливу посмішку.

— Ми вирішили обрати страви на свій смак, тож сподіваюсь вам вони сподобаються, — говорить жінка. Хто б тільки міг сумніватись, що тут вона все вирішує сама. Сподіваюсь, хоч в наші відносини пхати носа не буде.

Офіціант обслуговує нас, а я тихо сиджу, і не говорю ні слова.

— Весілля - це відповідально. Але куди ж відповідальніше подружнє життя, — тато підіймає келих, і хоче сказати тост. — за красиву пару та щасливе майбутнє!

Нарешті я бачу як Клава підтримує свого чоловіка, і задоволено дивиться на нас. Невже ця жінка змирилась з нашим коханням ?

Куштую свіжий салат, і мої очі роздивляються зал. Багато відвідувачів, всі зайняти своїми справами та розмовами.

— Що ? — подумки. Як раптом я помічаю знайоме обличчя за віддаленим столом . Невже це Володимир, який шантажує нашу родину ?

Я б могла довго сумніватись в своїх роздумах, якби цей чоловік не помітив мого погляду в його сторону, і відверто не підморгнув мені.

— Щось трапилось ? — мій шокований вигляд помітив Женя.

— Ні, — відповіла, і опустила очі донизу. Я продовжила розглядати страви, а серце билось так сильно, що здавалось не вистачає свіжого повітря.

Хвилювання заполонило моє тіло, деякий час я намагалась собі допомогти. Але коли відчула, що втрачаю свідомість. То моїх сил вже не вистачало, щоб врятувати ситуацію.

Нічого не пам’ятаю. Бо нічого, не бачила, не чула. Прокинулась вже дома, де поряд зі мною стояв лікар та Женя який не відходив ні на хвилину.

Батьки хлопця теж знаходились в одній кімнаті з нами, начебто хвилювалися про мене. Але мої роздуми розвіяли ось ці слова :

— Скоріш за все, ваша дівчина вагітна !