19.

Минуло два тижні

— Ви що разом ? — заходжу до кабінету офісу.  І одразу зустрічаю незадоволений погляд дівчини,  яка нещодавно пролила на мене каву.

—  Світлано, тебе це не повинно цікавити, — лунає з кутка кімнати, від іншої колеги.

Я сідаю за стіл, і розумію,  що це останній мій робочий день за графіком.  А все тому що, Женя не хоче щоб я працювала в цій сфері.

Швидко збираю всі документи і виходжу  з кабінету.

—  Твоя працівниця не взахваті від наших відносин,  — зустрічаю в коридорі Євгена.

—  Був би здивований, якщо вона б раділа …

Насправді, сьогодні важливий день. Я переїжджаю до свого коханого, який очей від мене не зводить. Він дав мені декілька годин на те щоб  я встигла зібрати всі свої речі.

Сиджу біля чемодана і дивлюсь на свій мобільний телефон. В ту ж хвилину до мене дзвонить мама.

—  Доню, привіт, — викрикує в трубку. — які там справи з тим олігархом ? — останнім часом, вона дзвонить до мене кожного дня - це на неї не схоже.

—  Дію за контрактом, —  підтримую плечем телефон і намагаюсь закрити валізу.

—  Вова постійно нам погрожує з батьком, якщо він не отримає бізнес Євгена та його родини… — ковтає воздух. — нам доведеться забути про нормальне життя. Можливо, все ж таки потрібно було погодитись на його пропозицію і вийти за нього заміж ?

Ну знову вона за своє. Вийти заміж за бандита — це останнє про що я хочу думати в цьому життя.

Я вимикаю нашу розмову  і підбігаю до дзеркала, щоб опанувати себе. За тиждень наших відносин, я заплуталась.

І мені навіть здалось,  що я почала кохати Євгена. Але кожного разу, коли це почуття приходить до мене, мені доводиться про нього забути.

Тому що до мене телефонує Вова, який вперто затверджує про план та нашу співпрацю. Відмовитись нереально.. Впливовий бандит, якому я підходжу на місце дружини, шантажує нашу родину. Хоче залишити нас без грошей та всіх можливих варіантів для нормального життя.

Або вийти заміж,  або ж діяти за планом, і отримати доступ до імперії «бізнесу».

Сиджу в автомобілі Жені та міцно тримаю себе за коліна. Час від час дивлюсь на нього,  а він у відповідь посміхається,  як мала щира дитина.

—  Тільки ми спочатку до батьків заїдемо, — що ? Я ледве не падаю на лобове стекло від здивування.

—  Тобто ? — напружуюсь. — а чого ти мене не попередив ?

— Навряд чи б ти погодилась, — ми їдемо до невідомих мені вулиць.

А моя впевненість в собі та своїх вчинках одразу зникає.  Відчуваю себе першокласницею, яка не знає як поводитись в школі.

—  Все буде добре, ти їм обов’язково сподобаєшся, — виходжу з авто і бачу перед очима велетенський особняк.

—  Заходь, — Євген відчиняє двері.

Руки тремтять від хвилювання, я не очікувала, що знайомство з батьками розпочнеться так швидко.

— Вітаю, — до нас виходить дорослий чоловік з гарним настроєм. — я Анатолій - батько Євгена, а вас як звуть чудесна дівчина ?

Здається, я марно хвилювалась. Його татові я сподобалась. Говорю своє імʼя і ми дружньо заходим до просторої зали, де вже видно накритий стіл і безліч страв.

Обираю собі місце. Женя весь час знаходиться поряд та тримає мене за руку.

—  Відчувай себе як вдома, тому що ти і є вдома, — шепоче.

—  Син, як я рада тебе бачити, — струнка блондинка підбігає до Жені і починає цілувати його в щічку. А мені приходить думка в голову,  що я сто відсотків вже десь зустрічала цю жінку.

—  Клава, — говорить своє імʼя і прискіпливо оцінює мене.

Починається наше знайомство, намагаюсь вести себе легко та без зайвого пафосу. Хоча звідки йому в мене взятись ?

Лише Клава час від часу на мене незадоволено дивиться.

— І вищої освіти у вас скоріш за все немає ? — питає мама Жені .

—  Чому це ? Я закінчила столичний університет, і навіть встигла попрацювати в компанії вашого сина, — відповідаю.

—  Зрозуміло, де вона  охомотала нашого сина, — вона тихо промовляє ці слова батькові Євгена .

Але ж я все чую, і на моєму обличчі зникає щира посмішка. Коханий намагався врятувати ситуацію, час від часу жартував і згадував цікаві історії з свого життя.

—  Меліса, — відводить мене від столу. — я дуже хотів тебе познайомити зі своєю родиною, тому що деякий час нам доведеться пожити в цій домівкі.

Я шокована стою і звуку не пискну.

—  Я думаю, що це гарна ідея. Допоки в моєму будинку зроблять ремонт… Я міг би знайти інші апартаменти, але мені дуже хочеться, щоб ти знайшла гарне взаєморозуміння з батьками. — ідея не те що погана — вона не комфортна.

Ми підіймаємось на третій поверх будинку, а я досі не можу повірити, що за тиждень наших відносин, я вже буду жити в будинку багатіїв — Арсенюків.

Женя цілує мене в губки, і залишає одну в кімнаті. Чую як до мене хтось телефонує, підіймаю трубку.

Ми розмовляємо з матусею, вона завзято мені жаліється на бідне життя з батьком. А я доводжу свою правоту, і не розумію куди вони витрачають кошти, які я скидаю їм на карточку.

Вона говорить про мого коханого, а я одразу згадую його красиві очі. Мої почуття починають володіти моїм серцем, я намагаюсь їх позбутись. Але в мене це не виходить, лише постійні погрози до моїх батьків від Вови. Повертають мене до реальності, і тоді я згадую чому я тут.

— Мамо, не переймайся все йде за планом. — промовляю. І в кімнату заходить Клава . Я швидко вимикаю телефон, і сподіваюсь, що вона не чула цієї розмови.