ЕПІЛОГ

Всі веселилися, танцювали. Дормін де Монморенсі не міг поділяти настрій натовпу. Його не запросили, та й ледве випустили під заставу. 

Але не дивитися він не міг теж. Хотів побачити, як син вдарить в бруд обличчям, а того так і не сталось.

Поруч ворухнулись Тіні. Дормін озирнувся і зрозумів, що він не один, поруч стояв синьоокий чорнявий напівельф.

— Гарний в тебе вийшов син, Дорміне.

— Ми знайомі? — роздратовано перепитав демон. — Зажди... Я бачив тебе біля моєї дружини!

— Так. Бачив.

— Коханчик? — де Монморенсі презирливо викривив губи. - Прийшов дивитись на мого сина? Що, схожий на мамцю? Шкода, що вона не побачить...

— Вона побачить. З Безодні.

Дормін скривився.

— Що б ця вухата там забула? І що ти знаєш про Безодню? Навіть не ельф!

Незнайомець усміхнувся, весело і небезпечно.

— Про Безодню я знаю все. А згодом дізнаєшся і ти, Дорміне. Раджу перевірити здоров'я.

— Що?..

Синьоокий тільки відступив на крок. Явно планував втікати. 

— Та говори вже! — наполіг Дормін. — Ну! Я хочу почути! Сумує за мною моя дружина?

Незнайомець кивнув. Розмахнувся... І вдарив просто в живіт. Дормін від болю і несподіванки зігнувся навпіл і охнув.

— До зустрічі, — підморгнув чоловік і розчинився в Тінях.

_____________________________________

Любі читачі, наша перша співавторська історія підійшла до свого логічного завершення. Агнес і Ноель здобули своє щастя! На їх шляху було чимало випробувань, проте вони гордо подолали їх всі.

Проте не для всіх персонажів пригоди скінчилися. Запрошуємо вас на новий виток в книгу "Нестерпна для демона, або Я тебе перевиховаю!". Там ви зустрінетесь з Лілею і Ітаном. Їх історія буде вельми запальною і точно не залишить нікого спокійним і байдужим. Приєднуйтесь!

Там ви побачите і Агнес з Ноелем, і, звісно, Веда та Ліонеля, бо куди ж без богів і друзів?

А зараз ми хочемо подякувати вам за таку шалену підтримку, яку ми отримали, доки писали цю книгу. Вона записана для вас!

З любов'ю, ваші Софія і Марго!