26.2

— Ітан справді буде доречний у своєму маєтку, йому ще право власності повертати. Але, Агнес, кохана, — обережно почав я, — можливо, ти краще побудеш вдома?

Склавши руки на грудях, вона впилася в мене палким поглядом, й рішуче промовила:

— Ні.

Сіріус, що вмостився на її плечі, схвально каркнув:

— Кр-р-раще погоджуйся. Це фундамент щасливого сімейного життя!

Я зиркнув на Сіріуса. 

— Це може бути небезпечно для Агнес. Я не хочу, аби вона постраждала. Ти мав би бути на моєму боці! Невже там, звідки ти виліз, не прийнято берегти коханих від боїв? 

"Я б дуже подивився, як ти втримаєш кохання всього мого життя і безсмертя від бою", — похмуро кинув Ліонель.

— Взагалі-то це моя хазяйка роги головному лиходію повідбивала! — з гордістю промовив птах, — Це ще питання кого від кого треба захищати.

— Це була випадковість, я збиралася його тільки вирубити, — пробурмотіла Агнес, — Не те щоб мене сильно мучила совість... Але я тут не сидітиму, поки ти його ловиш!

— Але ж... — я затнувся. — Гаразд, гаразд. Твоя правда. Рушаймо разом.

"Ну нарешті. Хоч дрібка мудрості", — зітхнув Лі.

— За будинком спостерігають. Звісно, непомітно, щоб не підштовхнути Ледвелла до втечі, і же почали створювати навколо нього поле, що не дозволить йому знову застрибнути у портал, — повідомив Метью, — Але нам варто поквапитися.

— Отже, відкриваємо портал. Кілька, в різних точках, переміщаємося трійками. Я беру Агнес і Ітана, Метью, ти прихопи з собою Рендольфа про всяк випадок і ще когось, решта як сформуються. Ітане, розкажи... Де краще розташовувати портали у вас в будинку? Де це безпечніше?

На мить Ітан завмер, обмірковуючи відповідь.

— Мабуть варто зайти з підвалу та горища, щоб оточити його. Тож... Кімната для слуг та пральня мають підійти. Дідусь  туди не сунеться. Можливо ще моя кімната, але щодо неї я не такий впевнений.

Пральня здалась мені гарним варіантом, в кімнаті для слуг більша ймовірність на когось наштовхнутися. Тож я просто в коридорі окреслив тонке телепортаційне коло, зорієнтувався по Ітанових координатах, накинув страхувальну сітку, аби випадково не застрягнути хвостом в якійсь служниці, що прийшла з брудною білизною, і активував портал.

Магія спрацювала на відмінно, всі частини тіла, навіть Ітанове пір'я, були на місці. Я озирнувся, шукаючи вихід, і мало не застогнав від розчарування. 

Просто у дверях стояла служниця, відкривала і закривала рот, явно подумуючи, наскільки гучно їй слід заверещати просто зараз.

— Поводьтеся тихо, — раптом рівним, спокійним тоном наказала їй Агнес, і, на мій подив, це подіяло. Служниця закрила рота, налякано витріщаючись на нас, — Тут проводиться таємна операція. Ви ж не хочете зірвати її?

Жінка заперечливо похитала головою, і Агнес зітхнула з полегшенням.

— Гаразд. Ноелю, нам краще вивести слуг, чи буде достатньо відправити їх в якусь віддалену частину будинку?

Я захоплено глянув на Агнес. Тоді сказав: 

— Краще залишатися в приміщенні, максимально далеко. Якщо зустрінетесь з кимось з моїх помічників, попросіть їх перемістити вас порталом звідси негайно. І ще! Постарайтесь не контактувати з лордом Ледвеллом.

— Ви чули лорда Ноеля, — кивнула вона служниці, — Виконуйте. Головне — спокійно. Нічого не відбувається. Ви зрозуміли? Якщо все ж побачите старшого лорда Ледвелла, вдайте, що не помітили його. Він може бути небезпечним.

Служниця кивнула і пішла, підкорившись наказу, і ми залишилися самі.

— Не думаю, що дід в своєму кабінеті, — сказав Ітан, склавши руки на грудях, — Якщо він ризикнув повернутися сюди після всього, що накоїв, то збирається забрати щось важливе. Можливо щось, що не знайшли під час обшуків. А в його кабінеті, підозрюю, навіть під підлогу зазирнули.

— Коли б то ми встигли, за день? У мене ще навіть ордеру на обшук не було, — пробурмотів я у відповідь. — Так що Ледвелл може вважати, що там досі нікого не було... Хоча навряд він ховав би все там.

— Я б все ж перевірила. Вбивці такого штибу часто самовпевнені. Хіба те, що він тут, це не доказ? — знизала плечима Агнес.

Ітан зітхнув.

— Що ж, тоді нам треба на другий поверх... Але, якщо підемо сходами, точно зустрінемося з іншими слугами.

— Якщо нам хтось зустрінеться, можемо просто повторити те, що сталося зі служницею, — запропонувала Агнес.

— Так, але не факт, що всі зреагують так само легко і розумно, — відказав Ноель. — Я знаю, що робити. Тримайтеся за мене міцно. Сподіваюсь, ми магічно сумісні, всі троє...

"Ще б пак, варлоки Тіней, ви сумісні!"

Богові я довіряв достатньо, аби просто активувати магію і зробити крок у небуття. Тіні звилися довкола, перетворюючи нас на три примари, і підкинули у повітря. Зіткнення зі стелею відчувалось як легкий, не зовсім приємний лоскіт, але я піддався йому. простір розірвався... І ми вислизнули з тенет магії просто посеред ледвеллівського кабінету.