21.3

Від Агнес я вирушив одразу до короля, навіть не заїжджаючи до відділку. І це була правильна ідея, бо шлях і так зайняв більше часу, ніж я очікував.

Під воротами палацу зібрався невеликий, але натовп. Кричали обурені демони, хтось навіть здогадався притягнути плакати. Варта намагалась переконати мітингарів розійтися, але де там. Район кипів, мов бульйон на вогні.

Я прослизнув до палацу, прикрившись ілюзією, але зняв її зарано і мало не налетів на нахабного журналіста. 

— Прокоментуйте те, що трапилось! Ви справді арештували свого батька через спадок?

Я добре знав, що шансу пояснити йому, що все це дурниці, нема, тому просто відсунув геть. Ще кілька таких питань, і я явлю свої Тіні, а потім король думатиме, як пояснювати, чому у нього в таємній поліції служить чаклун Володаря Безодні.

На щастя, більше мені не трапився жоден представник вільної преси. До короля ж впустили одразу і без зайвих питань, розуміючи, що саме мене привело. 

Однак, варто було переступити поріг, я вже з погляду його величності зрозумів: гарні новини для мене скінчилися. 

Король був скажено лютий.

— Це катастрофа, Ноелю, — відступивши від формальностей, прохрипів він, а тоді махнув рукою у бік вікна, — Ці журналісти оточили мій палац, мов ті пʼявки! Усе місто стоїть на вухах! Невже ти не здатен тримати свою мачуху під контролем?

Можна подумати, бодай хтось може тримати цю жінку під контролем. 

— Провокація очікувана. Вона намагається захистити свою родину. Я б з задоволенням відпустив батька на всі чотири сторони і уникнув скандалу, але це означатиме продовження вбивств. Тож...

Нахмурившись, Його Величність потер скроні, ніби його мучила мігрень, та вилаявся собі під ніс забутою мовою.

— Тож я сподіваюся, ти маєш ідеї, як розвіяти сумніви суспільства й довести провину батька? Бо одному Валлоа відомо на що здатен цей розлючений натовп!

— Маю, — я зітхнув, бо підозрював, що королю ідея не сподобається. — Власне, я прийшов до вас по дозвіл — офіційний, на папері і з печаткою, — на ментальний допит. Потрібно підібрати надійного спеціаліста... Бажано з демонів, тому що ельфа зараз не слухатимуть, хто погодиться провести ритуал і випитати у батька все щодо жертв.

О, може Ледвелл і проведе цей допит, і під його тиском Дормін нарозказує купу всього... А потім Ледвелл Ноеля і зловить

Король замислився, а тоді втомлено зітхнув.

— Подібний дозвіл може викликати невдоволення серед демонів. Його можуть сприйняти, як акт насилля. Та з іншого боку... Наша готовність до цього допиту також покаже їм, що ці плітки — дурня. Адже це так?

Промовчавши трохи, він постукав пальцями по столу, а тоді кивнув.

— Гаразд, я випишу тобі дозвіл. Що ж до менталіста... Гадаю, лорд Ледвелл впорається із цим завданням. Зрештою, як представник постраждалого роду, і як вельмишановний демон, він як ніхто зможе вплинути на ситуацію.

Я засумнівався. 

— Лорд Ледвелл, поза всяким сумнівом, шанований демон, до якого я відчуваю величезну повагу. Проте він причетний до справи і може бути упередженим. Хоча демон... Можливо, це заспокоїть спільноту. 

Я нервував. Помилитись зараз означало підвести всіх, і демонів, і ельфів.

— Просто зараз він — наш найкращий варіант. Якщо навіть це не заспокоїть демонічну спільноту... Мабуть вже ніщо не заспокоїть, — виснажений, він провів рукою по сріблястому волоссю, й додав: — Ми всі ризикуємо, Ноелю. Я ціную усе, що ти робиш для королівської родини та безпеки королівства. І сподіваюся, що правда подарує спокій і тобі.

Що ж до інших... Гадаю, час нам зібрати ельфів та демонів разом. Десятиліття розмежування далися  взнаки. Слід це виправити. Гадаю, спільний захід трохи заспокоїть їхній гнів.

Слова Августа звучали вже майже як наказ. точніше, вони і були наказом: король має на це повне право. 

— Звісно, Ваша Величносте, — я схилив голову. — З вашим рішенням стосовно зібрання я згоден повністю. 

— Добре. Ви з нареченою теж маєте бути.

З цим погоджуватись вже не хотілось, але я кивнув та знову перевів розмову на розслідування: 

— Якщо ви вважаєте за потрібне, то нехай це буде лорд Ледвелл. Я повинен зробити офіційну заяву, чи її зробите ви?

— Я зроблю, — рішуче заявив він, виймаючи перо з чорнильниці, щоб записати наказ та поставити королівську печатку, — Ти не можеш завжди приймати весь удар. Я — король. Як народ мене сприйматиме, якщо я постійно ховатимусь?

Закріпивши дозвіл магією, він передав його мені.

— Займися своїм батьком. А я займуся цими пʼявками з перами, і нашими бунтівниками, — невдоволено пробурмотів він, явно не відчуваючи радощів від майбутньої зустрічі.

Я вклонився. 

— Дякую за довіру, Ваша Величносте. Я не підведу. 

Звучало, ніби прощальна клятва, але я проковтнув хвилювання.

— Йди, Ноелю. І, коли цей безлад закінчиться, подаруй нареченій весілля її мрії та візьми місяць перепочинку. Вам, молодим, це потрібно.